ВИКЛИКИ НИНІШНЬОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ І ПОЗИЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА

Із прес-конференції Президента України Віктора Ющенка.

Степан САЧУК,
заслужений журналіст України

День для чергової прес-конференції Президента України був вибраний святковий, принаймні святковий для працівників преси, радіо і телебачення. Але політична ситуація та гострі проблеми в інших сферах життя країни мало настроювали на благодушний лад. Досить згадати загрозливий процес «регіоналізації» російської мови у східних та південних областях, вибухонебезпечні події в Криму, скандальні викриття у діяльності Служби безпеки України, невизначеність надміру розтягнутого процесу створення парламентської коаліції, незадоволення, викликане збільшенням цін на газ, електроенергію та інші товари, різким підвищенням комунальних тарифів, та інші явні прояви неблагополуччя, щоб повною мірою уявити той «фон», на якому відбувалася розмова між Президентом і журналістами.
Все це дало підстави багатьом політикам і журналістам говорити про послаблення позицій влади і Президента, навіть про втрату керованості державою. Чи розвіяли ці сумніви тон і характер розмови на прес-конференції? Думаю, цілком ствердної відповіді на це питання дати не можна.
Але перш ніж перейти до змісту діалогу Віктора Ющенка із журналістами, варто сказати про цікаві і глибокі міркування Президента з приводу ролі і покликання засобів масової інформації на нинішньому етапі становлення вільної і незалежної України, забезпечення свободи слова, стосунків влади і медіа, висловлені ним у вступному слові, яке на цей раз було досить широким. Ключовою тезою цих міркувань стало твердження, що без незалежного журналіста ніколи не відбудеться незалежна Україна.
— Я розумію, — сказав Віктор Андрійович, — з яких викликів і витоків довелось розпочати українській журналістиці, якою вона була ще два, чотири роки тому, і як нелегко вийти не тільки на режим відкритості, публічності, ефективності, а й знайти рівновагу із відповідальністю, із засадами журналістської етики та багато інших речей. Як і в кожній професії, а особливо у такій важливій, потрібен період становлення. Але ми бачимо, як з колін піднімається не тільки журналістика, а й сам журналіст.
Президент досить детально зупинився на деяких досить гострих проблемах української журналістики. Він поставив ряд риторичних запитань, над якими варто серйозно задуматися. Чи життя навколо нас отримує ту діагностику, яку постійно повинні мати громадяни України? Чи діалог журналіста і влади — дійсно діалог продуктивний і рівноправний? Чи всі питання захисту журналіста — і не тільки в стосунках з владою, а й з власною редакцією — вирішені? Чи володіємо ми тою технологією різних громадсько-суспільних відносин, яка гарантує в повній мірі професійну діяльність журналіста? Віктор Андрійович наголосив на тому, що вже сьогодні слід внести до існуючого законодавства зміни, які б давали чіткі гарантії незалежності журналістів. Принципово важливо удосконалити механізм допуску представників ЗМІ до джерел інформації.
Президент оцінив як неефективну і незадовільну роботу Держкомітету з телебачення і радіомовлення. Майже рік потрачено на розмови і дискусії щодо створення суспільного телебачення, роздержавлення засобів масової інформації. Не ухвалені відповідні програми, не прийняті національні концепції з цих важливих питань. Необхідно знайти формулу, політику приватизації, врахувати всі нюанси, всі деталі, щоб забезпечити живучість приватизованих ЗМІ. Президент нагадав, що ще півтора року тому подав пропозицію до парламенту щодо звільнення голови комітету Івана Чижа і на цій позиції залишається.
У ході прес-конференції було задано Президентові немало актуальних питань, що стосуються нинішньої непростої політичної, соціальної і економічної ситуації в країні. Але, на мою думку, питання ці не мали тої гостроти, на яку заслуговують, а у відповідях не було достатньої критичності, якщо хочете — тривоги з приводу загрозливих процесів, які відбуваються. Чи не найбільше питань виникало щодо перспектив створення коаліції, механізмів у стосунках уряду, коаліції і Президента. Було навіть категоричне звернення до Президента: чи готовий він до розпуску парламенту, якщо коаліція не буде створена в обумовлений Конституцією строк? Віктор Андрійович був налаштований оптимістично:
— У нас іде нормальний процес формування коаліції. Я вас запевняю, що протягом 15 років такого діалогу по формуванню коаліції ще не було. Я хочу бути Президентом у цьому процесі, а не перстом з другого поверху Банкової показувати, кому, з ким і проти кого дружити. Не наймитом чи фігурою, яка ходить з батогом. Я переконаний, що до 27 червня коаліція буде сформована, моє переконання, що вона буде сформована набагато раніше.
Президент повідомив журналістам, що після прес-конференції він іде на зустріч з учасниками політичної коаліції. І додав: «Вже маємо спільний єдиний документ. Є деякі питання, які ще не врегульовані, але я думаю, що на нашій сьогоднішній зустрічі вони будуть врегульовані». На жаль, оптимізм Віктора Ющенка, як відомо, не справдився. І навіть запланована на 7 червня сесія парламенту не відбулася, що породило немало різних розмов і припущень.
На запитання — хто ж все-таки буде наступним прем’єром? — Віктор Андрійович дав дещо ухильну відповідь. Партія соціалістів, мовляв, пропонує Олександра Мороза на Голову Верховної Ради, а Блок Юлії Тимошенко — Юлію Володимирівну на прем’єр-міністра. Це нелегка вхідна позиція для полеміки, для дискусії, але вона не є фатальною. Треба пройти ще, можливо, один раунд переговорів.
Ми знаємо, як не хотіли Президент і його оточення Юлиного прем’єрства, але з волею виборців мусять рахуватися. Тепер ось спіткнулися на Морозі...
Президент сформулював ключові вимоги до Програми коаліції, визначальним мотивом яких є підтримка політики реформ. Серед першочергових завдань названо забезпечення доступного, справедливого судочинства, здійснення національної програми боротьби із корупцією, реформування органів державної влади і правоохоронних органів, розмежування політичних і адміністративних функцій в системі виконавчої влади, законодавче врегулювання статусу парламентської опозиції, стимулювання розвитку місцевого самоврядування, забезпечення енергетичної незалежності, вступ до СОТ й інтеграція до Європейського Союзу та інші.
Вразив такий факт, що стосується боротьби з корупцією, наведений Президентом: з тих справ, які були розпочаті в органах Служби безпеки, міліції чи податкової служби, лише декілька відсотків реалізовано через систему Генеральної прокуратури та судочинства. Віктор Ющенко повідомив, що звернувся до Європейського Союзу, США, інших країн з проханням надати технічну допомогу Україні в боротьбі з корупцією, бо це виклик національній незалежності і суверенітету.
Не могли обминути учасники прес-конференції відвертих сепаратистських проявів, які посилилися останнім часом. Вони знайшли своє дуже активне і скоординоване втілення у так званому «параді російськомовних суверенітетів», які затіяли обласні і міські ради на Сході і Півдні України, в нагнітанні антиукраїнської істерії у Криму під виглядом боротьби проти вступу у НАТО. Правду кажучи, ми не бачимо адекватної реакції керівних органів держави, правоохоронної системи на такі зухвалі антидержавні дії. І хоч Президент на прес-конференції ще раз популярно роз’яснив конституційний статус української мови як єдиної державної і зазначив, що надання статусу регіональної чи ще якоїсь іншій мові не є компетенцією органів самоврядування, а грубим порушенням Конституції та законів України, зазначив, що протестні виступи в Криму інспіровані з-за кордону, але рішучої позиції, а головне — відповідних дій, аби присікти ці грубі порушення і покарати винних, ми так і не відчули. А, здається, всім зрозуміло, що беззаконня в таких великих масштабах допускати не можна і боротися з ним умовляннями — марна справа. Тому цілком логічно, хоч і різкувато, прозвучало звернення до Президента журналіста Руслана Кавацюка із «Газети по-українськи»:
— Вікторе Андрійовичу, Ви говорили про державність української мови, про те, що інші мови не отримують ніяких перешкод для розвитку і водночас підтримку. Але скажіть, коли, нарешті, буде конкретна політика і конкретна підтримка щодо української мови? А то наслідком такої невизначеності є «парад суверенітетів» російської мови, який ми сьогодні спостерігаємо. Коли ви зберете нас всіх і розповісте: стратегія реалізації мовної політики держави є така-то і така-то, її наступні кроки будуть реалізовуватись в таких-то часових рамках, очікується такий-то результат?
Президент змушений був визнати, що зауваження справедливі. Поки що у бюджеті не вдалося значно посилити акцент підтримки національного виробника і видавництв. Тому український ринок на 90 відсотків заповнений видавництвами, які не належать Україні. А те, що належить Україні, на третину сформовано у вигляді підручника для школи. Ось така невесела картина.
І ще одне пряме, без зайвої дипломатії питання тривожно прозвучало у зв’язку з поблажливістю нинішньої влади до відверто антидержавних дій і непослідовністю у здійсненні основоположних принципів Помаранчевої революції. На цей раз із вуст івано-франківської тележурналістки Ольги Бабій:
— Шановний пане Президент! Так звані федералісти, які після Помаранчевої революції тікали з України, як щурі з корабля, сьогодні знову піднімають голови. Вони дуже часто очолюють ту «п’яту колону», від якої Україні важко потім оклигувати. Скажіть, будь ласка, якими будуть дії Президента, дії відповідних служб, якщо оці спроби федералізувати Україну, поділити її на удільні князівства не припиняться?
Віктор Андрійович знову вдався до розлогих розмірковувань, як важко відстоювати державницькі позиції в Україні, що отримала новітню незалежність лише 15 років тому. Це справа, мовляв, істинних патріотів, про яких судитимуть за їхніми ділами. І поскаржився, що ті впливи, які роблять багато політичних сил на діяльність по конкретних справах відносно сепаратизму та федералізму, поки що не дали змогу їх завершити. Мали б ми Генеральну прокуратуру, — зазначив Президент, — ми вже давно дали б належну оцінку таким діям. — Я буду принципово наполягати на тому, — сказав Президент, — щоб у цьому питанні суд сказав своє слово. Бо то не забавка. Я знаю, що тема федералізму має великих фінансистів, кредиторів, які будуть довго тримати її в політичному просторі, політичній спекуляції. Це є зло. Це є антизаконна діяльність. Але сам Президент цього зупинити не зможе. Без вас.
Треба сказати, що Віктор Ющенко в ході прес-конференції часто апелював до журналістів, казав, що розраховує на їх допомогу, підкреслюючи, що Українській державі і українській владі по дуже багатьох питаннях потрібна солідарна позиція журналістів. З цим можна було б погодитися, але ж у влади, Президента і засобів масової інформації різні завдання і методи їх здійснення, різні можливості. І там, де необхідно негайно і рішуче «владу застосувати», не варто чекати на пресу, на створення громадської думки. Для цього існують правоохоронні, силові відомства, що стоять на сторожі законності і державності. Вони, до речі, в тому числі Генпрокуратура, напряму підпорядковані Президентові. Якщо «Генпрокуратури нема», то чого з цим мириться Президент? І коли твориться беззаконня, виникає загроза державності, реагувати потрібно рішуче і жорстко, а не займатися месіанством.
З інших питань,які прозвучали на прес-конференції, не можна обминути того, що давно викликає подив і нерозуміння: коли буде нарешті поставлена крапка в справі про отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка?
— Мені здається знаковим те, — сказав Віктор Андрійович, — що в кінці травня, врешті-решт, відбулося засідання міжнародної експертної комісії, яка дала оцінку характеру отруєння і навела технічні параметри роботи отрути у часовому вимірі. На мій погляд, це ключове, що потрібно було слідчим для проведення слідчих дій. Я думаю, що ця новина відкидає всякі спекуляції навколо теми — Президент підтяжку щік робив, чи його отруїли. Його отруїли. Який тип отрути — встановлено. Яка її формула — встановлено. Те, що потрібно отримати слідчій частині Генпрокуратури, вона отримала.
На мою думку, зовсім незаслужено залишилися поза увагою прес-конференції такі гострі питання, як різке підвищення цін на газ і електроенергію, загроза розкручування інфляційних процесів, енергетична безпека України, скандал навколо Служби безпеки України та деякі інші. Хоч прес-конференція тривала досить довго — близько двох годин.
Того ж дня ввечері Президент України Віктор Ющенко і пані Катерина Ющенко дали у Маріїнському палаці великий прийом з нагоди Дня журналіста. Як ми вже повідомляли, в такому форматі і на такому високому рівні прийом відбувався вперше у нашій країні. Звичайно, це є свідченням того, яка висока роль і місце відводиться журналістиці у нашій молодій державі. На прийомі був представлений весь цвіт українських медіа, особливо ж широко — телеведучі провідних наших каналів — від Алли Мазур, Олександра Колодія до Данила Яневського і Миколи Вересня. Святкову урочистість підкреслювала пишність оздоблення чудових залів Маріїнського палацу. Я не вперше у Маріїнці, але на такому високому прийомі бувати не доводилося. І з областей запрошених було зовсім мало.
Після взаємного знайомства та із експозиціями палацу всі зібралися в Білому залі, де до журналістів звернувся з коротким щирим вітальним словом Віктор Ющенко, в якому підкреслив високу місію журналістики — нести в маси державницькі, засадничі ідеї, використовувати слово як дійовий інструмент відстоювання національних інтересів. Він навів слова відомого західного політика про те, що якби довелось вибирати — мати уряд без преси чи пресу без уряду, він би вибрав другий варіант.
Катерина Ющенко запевнила, що їхня сім’я глибоко шанує журналістів і їх працю. Вона подякувала за підтримку засобами масової інформації добрих справ у соціальній сфері, благодійництва і меценатства. Держава не все може зробити, підкреслила пані Катерина, але все можуть зробити добрі люди.
Потім учасників прийому запросили у Червоний зал, де відбувалося тепле і щире, я б сказав, родинне спілкування за бокалом вина і чаркою. Віктор і Катерина Ющенки, особи, які їх супроводжували, підходили до столів, безпосередньо і приязно обмінювались думками. Цокнувшись із Президентом, ми щиро побажали йому успіхів, а ще — бути більш послідовним, твердим і рішучим.
Гостям запропонували і розважальну програму. Веселий настрій нам допомагали створювати артисти гумористичного жанру. Найбільш емоційно реагувала на їх виступ, за моїми спостереженнями, відомий політик і друг сім’ї Ющенків Віра Ульянченко. А пані Катерина любовно поклала свою руку на плече Президента...
Прийом був досить тривалим, але час спливав якось непомітно. Можу засвідчити чистосердечно: урочиста імпреза вдалася на славу, пройшла, без офіціозного перебільшення, в дуже щирій, теплій обстановці, в атмосфері дружнього заінтересованого спілкування.