А винні посадовці, як завжди, уникають відповідальності...
А винні посадовці, як завжди, уникають відповідальності
Ярослав ГАВРИЛЮК
Група мешканців одразу двох сіл Ковельського району – Колодяжного та Волошок – звернулася до суду, аби їм як колишнім членам реорганізованого місцевого колективного сільськогосподарського підприємства імені Лесі Українки повернули майнові паї. Селяни пред’явили свідоцтва на право власності, які видані у березні 2003 року, а також копії своїх заяв, з якими вони зверталися до правонаступника з проханням віддати паї та боргові зобов’язання директора нинішнього сільгосптовариства Сергія Гереза — розрахуватися з кожним пайовиком ще до 1 січня 2005 року, підписані ним особисто, завірені штампом та печаткою господарства. Тут треба зазначити, що перш ніж звернутися до суду, селяни написали скаргу ковельському міжрайонному прокурору Сергію Масалову, на яку отримали по суті формальну відповідь. Ставилось конкретне питання про повернення паїв, а заступник прокурора Олександр Борщ “відписав”, що у господарства перед пайовиками дійсно існує борг по орендній платі за використання майна. Якщо вірити Борщу, то прокуратура навіть внесла припис щодо погашення цього боргу. Але про яку заборгованість можна говорити, коли жоден із пайовиків-скаржників ніколи не укладав з реформованим господарством договорів оренди! Всі вони відразу вирішили забрати свої майнові паї. - Мій чоловік Микола Оксенюк пройшов війну, працював у цьому колгоспі з 1948 року, фактично з самого його заснування, – розповідає жителька села Колодяжне Надія Оксенюк, яка віддала місцевому господарству 35 років свого життя. – Коли реформували наш колгосп, то нам видали сертифікати на земельні та майнові паї, але майна в натурі до цього часу ми не отримали. Неодноразово зверталися до голови Сергія Гереза, щоб віддав майно, та все марно. Мій чоловік так і не дочекався цього розрахунку, помер у вересні 2005 року. Формальний підхід прокурорських працівників до розгляду колективної скарги й змусив пайовиків звернутися у Ковельський міськрайонний суд. Справа потрапила на розгляд судді Ірини Логвинюк, яка почала вмовляти селян забрати позовні вимоги із суду і ще раз звернутися в комісію по реорганізації КСП імені Лесі Українки, бо, мовляв, їх попередні заяви написані не до цієї комісії, а до вже реорганізованого господарства. Представник відповідача – юрист Галина Вандюк – подала заперечення, в якому не визнала позовних вимог з тих підстав, що уже згадана комісія не виділяла пайовикам майно в натурі. Але це заперечення було явно надуманим, адже головою комісії є директор сільгосптовариства Сергій Герез, який до цього очолював і КСП. Пайовий фонд фактично знаходився у товаристві з 2003 року і використовувався за вказівками Гереза. До речі, 38,4 відсотка пайового фонду припадало на поголів’я ВРХ. Продукція тваринництва реалізовувалась, а отже господарство мало з цього грошові надходження. Оборотні засоби та інші кошти в структурі пайового фонду становили 11,3 відсотка. Тому відповідач реально мав усі підстави для того, щоб повернути селянам майнові паї. Але юрист Галина Вандюк говорила в суді, що господарство не може віддати майно в натурі, бо це нібито порушить інтереси інших співвласників. Втім, у матеріалах справи є довідка Колодяжненської сільської ради про те, що пайовий фонд товариства на 90 відсотків відчужений третім особам, тобто проданий. За допомогою адвоката, селяни змінили позовні вимоги і попросили суд стягнути з відповідача грошову вартість майнових паїв. Після тривалих судових засідань суддя Ірина Логвинюк позови задовольнила частково, стягнувши з господарства на користь позивачів майнові паї відповідно до структури пайового фонду. А щодо стягнення паїв у грошовій формі, то тут суд вимоги не задовольнив, мотивуючи тим, що майно членів КСП розпайоване в натурі, а не коштами. Хоч це не відповідає дійсності, оскільки у господарства, як вже говорилося, є худоба та оборотні кошти, які також увійшли до структури пайового фонду. Як не дивно, питання про отримання коштів за використання товариством майна судом було необгрунтовано відхилено. У судовому рішенні суддя Ірина Логвинюк чомусь не навела жодних мотивів відхилення наданих позивачами доказів. Тоді обікрадені пайовики знову подали скаргу ковельському міжрайонному прокурору Сергію Масалову, цього разу – з проханням порушити кримінальну справу відносно посадових осіб сільгосптовариства імені Лесі Українки, які використовують їх майнові паї незаконно, отримуючи від обороту кошти, та умисно на засіданнях комісії по реорганізації КСП не розподіляють пайовий фонд. Зокрема, у скарзі повідомлялося про те, що майнові паї у товаристві відчужуються шляхом “добровільного” укладання договорів купівлі-продажу. Договори укладаються за умови, що паї відчужуються за половинну вартість грошової оцінки майна. Свідоцтво про право власності на пай передається в присутності юриста товариства Галини Вандюк, про що відповідно складаються акти. Колодяжненська сільська рада із порушенням вимог діючого законодавства проводила переоформлення свідоцтв про право власності на майновий пай. А комісія по реорганізації КСП імені Лесі Українки, очолювана Сергієм Герезом – депутатом Ковельської районної ради від Соціалістичної партії України, фактично самоусунулась від контролю за використанням пайового фонду, який не отримувався і не передавався товариству по акту прийому-передачі. Як доказ правового нігілізму – договір купівлі-продажу майнового права від 4 листопада 2005 року між колишнім членом КСП імені Лесі Українки, інвалідом другої групи Юрієм Філіпчуком та якимось Василем Римарчуком. Під час укладання договору, якщо це так можна назвати, Римарчук взагалі був відсутній. Як стверджує сам Філіпчук, його майновий пай в сумі 1800 гривень було куплено всього лише за 900 гривень. Він думав, що решту грошей йому мають віддати трохи згодом… Усі гроші за майновий пай – отих 900 гривень – Юрію Філіпчуку віддала юрист Галина Вандюк, яка забрала в нього свідоцтво про право власності на майновий пай. А гроші інваліду дуже були потрібні для проведення у Луцьку складної операції хворій дружині. Хіба тут “не пахне” криміналом?! Подібний договір, який підписав не обізнаний з тонкощами юриспруденції Юрій Філіпчук, повинен був укладатися лише в присутності нотаріуса або секретаря сільської ради, в даному випадку – Колодяжненської. Адже на підставі цього договору і акта прийому-передачі свідоцтва про майновий пай сільська рада переоформила документи з Філіпчука на Римарчука, підступно позбавивши першого усіх прав на пай. До речі, “завдяки” цим фіктивним паперам суд відмовив Юрію Філіпчуку в позові щодо повернення паю. - Ваш майновий сертифікат уже належить іншій особі, – доводила в суді Галина Вандюк. - Так ви ж самі його у мене забрали, – відповів Юрій Філіпчук, який ще й досі не може повірити в те, як з ним підло поступили. - Хто вас уповноважував проводити розрахунки із Філіпчуком? – поцікавився хтось у Галини Вандюк. - Відповідати на ці запитання я не буду, – “відрізала” вона. А суддя Ірина Логвинюк нюанси даної оборудки з’ясовувати чомусь не стала… Прокуратура в черговий раз провела формальну перевірку і не знайшла в діях Сергія Гереза та інших посадовців ознаків злочину. Скаржникам надіслали копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за підписом помічника міжрайонного прокурора Миколи Андрейцева, яка була відразу ж оскаржена до Ковельського міськрайонного суду. Не чекаючи судового вердикту, прокуратура швидко скасувала свою недолугу постанову і скерувала матеріали справи на додаткову перевірку. Чи отримають селяни справжній захист від держави та майно, зароблене важкою працею у господарстві?
