ДРАМАТИЧНА «КОНСТИТУЦІЙНА» НІЧ

Прийнята рівно десять років тому і нині діюча Конституція України мала своїх конкретних творців. Одним з найдієвіших серед них був і волинянин — народний депутат України другого скликання Ростислав Чап’юк, нині голова Волинської громадської організації «Захист дітей війни», депутат Луцької міської ради. Про історичні події десятирічної давності, що привели до прийняття нашого Основного Закону, знамениту «конституційну ніч» і розповідає Ростислав Степанович у бесіді з журналістом «Волині»

Володимир ЛИС

— Ростиславе Степановичу, то ж повернемося до тієї безсонної для Верховної Ради ночі, коли була прийнята наша Конституція.
— Це помилкове уявлення, яке, на жаль, існує в багатьох наших громадян, що Конституцію України прийняли протягом однієї ночі. Насправді це не так. Справа в тому, що проект Конституції, який був підготовлений спеціальною конституційною комісією, створеною з початку роботи Верховної Ради другого скликання і яку очолювали Президент України Кучма і Голова Верховної Ради Мороз, і в якому переважали позиції юристів Адміністрації Президента, прийнятий не був. У прийнятому Конституційному договорі також переважали позиції Президента. І коли зайшла в глухий кут робота цієї комісії, виникло кілька проектів. В тому числі проект фракції КПУ, а їх тоді було 125 депутатів. Тоді виникла ідея звести ці проекти в один, який би був прийнятний для Верховної Ради. Була створена міжрегіональна ініціативна депутатська група, яка й засіла за цей проект. У квітні 1996 року ця група рішенням Верховної Ради була перетворена в спеціальну тимчасову конституційну комісію, яка нараховувала 26 депутатів, а 27-им був представник Президента у парламенті Віктор Мусіяка. Членом цієї комісії з самого початку її існування був і я, як представник депутатської групи «Аграрники за реформи», яка відкололася від Селянської партії Довганя. Членами комісії були такі відомі люди, як Вадим Гетьман, Михайло Сирота, якого ми обрали головою, Ігор Юхновський, Володимир Стретович, Олександр Лавринович.
— І як ви працювали?
— Дуже інтенсивно. Засідали у вихідні дні й вільні від засідань Верховної Ради години. Приходили й представники Адміністрації Президента, брали участь відомі правники, спеціалісти-конституціалісти. Протоколювалася кожна пропозиція. Всі пропозиції приймалися більшістю голосів. Треба сказати, що від усіх груп і фракцій було по два депутати, а від фракції Компартії, найбільшої, аж шість. Працювали в доброзичливій атмосфері. І вже в червні цей проект на кількох засіданнях приймався Верховною Радою.
— Тоді навіщо була потрібна ота ніч Конституції?
— В останню ніч з 27 на 28 червня 1996 року були прийняті ті положення, які найтрудніше давалися і які не були прийняті на пленарних засіданнях.
— Їх було багато?
— Багато. Чому не приймалися? Були різні інтереси. Особливо з боку Адміністрації Президента. У Верховній Раді на той час інтереси Президента представляли близько 200 депутатів. З одного боку вони намагалися вести справу до утвердження однозначно президентської республіки. З іншого — ряд положень дружно провалювала найчисленніша комуністична фракція. стало відомо, що Адміністрація Президента підготувала проект для прийняття на всенародному референдумі. Чисто свого авторства, по суті, з одноосібною президентською владою. Того ж дня на знак протесту проти такого проекту склав повноваження представник Президента у Верховній Раді депутат Віктор Мусіяка. Ми на засіданні 27 червня взялися приймати те, що не прийняли. Але складні положення приймалися з трудом. І тоді Олександр Мороз продовжив засідання Верховної Ради після 18 години до завершення прийняття Конституції без перерви.
На той час позицію Президента дуже відображав Прем’єр-міністр Павло Лазаренко. І він, щоб ускладнити прийняття Конституції, скликав у Черкасах виїзне засідання Кабміну, куди були відкликані кілька десятків депутатів. А тут ще й дехто з депутатів махнув рукою і пішов спати, як, наприклад, Леонід Кравчук.
— Отож, існувала загроза неприйняття Конституції?
— Нічне засідання було дуже драматичним. А тут ще стало відомо, що частині депутатів в Адміністрації Президента порадили покинути засідання. Серед ночі почали в залі кудись зникати картки. На табло висвітлювалося вже 310 і навіть 308 депутатів. Здавалося, от-от ниточка роботи перерветься і засідання треба буде закривати, бо ж не буде 301 депутата. Це було десь так між 1-ою і 2-ою годинами ночі.
— Як же вдалося переломити ситуацію?
— Це настало, коли міністр юстиції, він же народний депутат Сергій Головатий вніс пропозицію — тих, котрі залишили засідання, позбавити депутатських мандатів.
Тоді це кінцево вирішувала не ЦВК, а Верховна Рада. Мороз підтримав Головатого і прийняли рішення — тих, хто зареєструвався вранці 27-ого, але зник, позбавити мандатів. Запрацювали телефони. Пам’ятаю, як дуже переляканий з’явився серед ночі депутат і віце-прем’єр Василь Дурдинець. А під ранок з’явився, правда, так дуже вальяжно і Леонід Макарович. Вернулася раптом частина депутатів з Черкас. Справа пішла. Десь о 4-ій годині ранку зал наповнився. І перед восьмою годиною ранку всі складні положення таки були прийняті конституційною більшістю.
— Ви вважаєте, що такий терміновий компроміс був благом?
— Конституція була прийнята в оптимальному варіанті саме для того складу Верховної Ради. Коли стало зрозуміло, що справа завершується, у Верховній Раді десь біля восьмої ранку з’явився відчутно розгублений Леонід Кучма.
— Відомо, що ви і в комісії, і в ту ніч активно працювали, навіть з Морозом полемізували в ту ніч...
— Було й таке. Наша Конституція вийшла доволі ліберальна. Я дискутував і з Морозом — з приводу символіки, і з приводу мови. Десята стаття про державність лише української мови, я є співавтором саме цього положення. Саме на ньому серед ночі збиралися кілька разів депутати, поки не прийняли у тому вигляді, що зафіксовано в Конституції.
— А щодо символіки? Я читав, що ви у своєму виступі, захищаючи її, посилалися навіть на Грушевського і Винниченка, як соціалістів.
— І таке було. Щодо тризуба як герба були такі дискусії! Все ж фракція Компартії і ще чимала група були проти. Не набирався 301 голос і по Гімну, і по мові. Але врешті-решт голоси набралися. Незважаючи на наші дискусії з Морозом, у своїй доповіді з нагоди прийняття Конституції Мороз, мене назвав у числі найактивніших депутатів, які готували проект. Хочу наголосити, що роль Мороза в прийнятті Конституції величезна. І ще роль Михайла Сироти, який 22 години простояв за трибуною.
— Існував навіть жарт, що голову комісії обирали за міцністю сечового міхура.
— Не знаю, все може бути (сміється), але в цілому на Мороза і Сироту лягло неймовірно високе інтелектуальне і фізичне навантаження. Ще величезну роль відіграв Вадим Гетьман, який вмів згуртувати нашу комісію, не займаючи ні пропрезидентської, ні антикучмівської, ні проморозівської позиції. Ви знаєте, у мене дочка виходила заміж, треба було відлучитися. А Гетьман каже — відклади весілля, Конституція важливіша. Я таки відлучився на одне засідання і все. А в ту ніч ні на хвилину не вийшов із залу.
— І за це старання отримали нагороди?
— Так, наш інститут міжнародних відносин Національного університету імені Шевченка присвоїв мені, серед інших активних депутатів, звання почесного магістра права.
— Ростиславе Степановичу, з висоти десяти років, що минули, як ви оцінюєте нашу Конституцію?
— На той час іншого варіанту прийняти ми не могли. З висоти сьогоднішнього розуміння, звісно, міг би бути і кращий текст. Той, що є, має бути основою для вдосконалення. Але казати, що все треба почати з чистого аркуша — теж неправильно. Головне — аби була воля, в тому числі депутатів, виконувати діючу Конституцію. Добре, що на сторожі Конституції стояли і преса, і громадськість. І Конституція стала тим каркасом, який зміцнив нашу державу — Україну.