Для селян області перший літній місяць - це гаряча пора заготівлі кормів для худоби, якої, за даними управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, у нинішньому році у всіх категоріях господарств на Волині стало трохи більше, ніж минулоріч...
Для селян області перший літній місяць - це гаряча пора заготівлі кормів для худоби, якої, за даними управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, у нинішньому році у всіх категоріях господарств на Волині стало трохи більше, ніж минулоріч. Нині сільгоспвиробники усіх форм власності утримують 294,9 тисячі голів, з них 168,4 тисячі - у селянських господарствах. Щоб забезпечити худобу кормами, доведеться добре попрацювати
Олена ДУДКЕВИЧ
Якщо вірити показникам, за якими звітуються районні управління агропромислового розвитку, то тішитися поки що нема чим - надто вже строкаті цифри, які до того ж, очевидно, не відображають реального стану справ. На сьогоднішній день сільгоспвиробники заготовили лише 46,5 відсотка до потреби сіна і 23 відсотки сінажу. З такими "успіхами" кормозаготівлю взагалі можна завалити. Керівники аграрного сектора нарікають на холодну і затяжну весну, яка, мовляв, перешкодила нормальному росту трав, тому у багатьох господарствах тільки починається сезон кормозаготівлі. - Вся справа у тому, - зазначає начальник управління агропромислового розвитку Ратнівського району Василь Сахно, - що в цьому році усе достигає із запізненням на кілька тижнів. Тому в нас поки що малі показники, але косити є що. Сіна і сінажу заготовимо вдосталь. Населення теж останніми днями дуже активно включилось у заготівлю сіна. Ажіотаж навколо того, що не буде чим годувати корів взимку, штучний. Щороку прогнозують щось подібне, але голодною худоба ще не стояла. Нас більше непокоїть невпевненість на ринку пального. Якщо взавтра-післязавтра ціна на дизпаливо підскочить, тоді й справді виникне проблема і не тільки із заготівлею кормів, а й із жнивами. Тоді знову постанемо перед вибором: пускати під ніж корів, щоб для решти заготовити корми, і зібрати зернові. Цього треба боятись. До слова, ратнівчани мають двадцять один відсоток сіна до потреби. Цікаво, що їхні сусіди-старовижівці, якщо знову ж таки вірити звітності, вже виконали свої наміри по заготівлі сіна і майже закінчили заготівлю сінажу. Василь Сахно каже, що це пояснюється тим, що кожен район звітує по-різному. От і мені стало цікаво, яким це чином управління сільського господарства достеменно можуть знати, скільки соток трави викосив той чи інший дядько і, більше того, скільки тонн сіна він заготовив? Невже працівники сільських рад так ретельно відслідковують цей процес? Якщо ні, то чого ж тоді варті надумані цифри? У Шацькому районі, виявляється, сіна заготовили тільки десять відсотків, а сінажу - нуль. Цікаво, що райони, які прийнято вважати прогресивними у сільгоспвиробництві, теж не відзначаються особливими успіхами. До прикладу, якщо говорити про сіно, то у Луцькому районі сільгоспвиробники мають його лише сорок три відсотки, сінажу - одинадцять. Начальник обласного управління агропромислового розвитку Анатолій Аршулік каже: - Добре косять ті, хто посіяв трави, бо природні у цьому році не вродили. Треба використати усі можливості заготівлі інших видів кормів - силосу, зерно-бобових, буряків. Тоді ситуацію вдасться вирівняти. Останніми днями сільгоспвиробникам на погоду нарікати гріх. Вона якнайкраще сприяє заготівлі сіна і сінажу. Тож до початку жнив, може, проясниться картина, хто і скільки насправді припас кормів для худоби.
