ЯК ЖУРНАЛІСТКА «ВОЛИНІ» КУРИЛА У ЗАБОРОНЕНИХ МІСЦЯХ...
ЯК ЖУРНАЛІСТКА «ВОЛИНІ» КУРИЛА У ЗАБОРОНЕНИХ МІСЦЯХ.
Ніколи не думала, що так багато лучан курять. Може, тому, що сама байдуже ставлюсь до цигарок, то й не звертала уваги на тих, хто полюбляє тютюновий дим. Але після того, як почула, що з 1 липня будуть штрафувати за куріння у громадських місцях, мимоволі погляд почав зупинятись на тих, хто так смачно затягується цигарками на сходах університету, на транспортних зупинках, ринку, у під’їздах, на лавочках біля будинків, у кафе. Та ж у нас більшість курців! Навіть страшно стало.
Олена ДУДКЕВИЧ
ДИМ ІДЕ КОРОМИСЛОМ Чи діє у Луцьку антитютюнове законодавство, вирішила перевірити на собі. Підійшла до кіоску з цигарками на проспекті Волі. Переді мною у черзі стояло дівча, на вигляд років чотирнадцяти і просовувало у віконечко гроші, попросивши пачку синього “LM”. Продавець навіть не поцікавилась віком дівчини, хоч продавати тютюнові вироби дітям до 18 років суворо заборонено. Спершу розгубилась, бо не знала, яку з яскравих пачок ліпше вибрати. Оскільки не бачила різниці у цигарках, а вчитуватись у те, які з них мають менший вміст смоли, нікотину, не мала часу, теж попросила “LM”. Запальничку свідомо не купувала, щоб потім підкурити у когось з перехожих й поспостерігати за реакцією. Робочий день скінчився. Лучани поспішали додому. На маршрутній зупинці товпилися люди. Ідеальне місце, щоб покурити. Неподалік смалив цигарку чоловік років п’ятдесяти. Поряд обнімалася парочка, яка в перервах між поцілунками потягувала цигарки. - У вас запальнички не знайдеться? - звернулась до старшого курця. Чоловік розплився у посмішці і миттю підпалив мою цигарку. Ох і смішно ж я, мабуть, виглядала у той момент. Набравши повен рот диму, не втямила що з ним робити і тут же видихнула його просто в обличчя чоловіку. Від несподіванки він аж примружився, а я вдала, що поспішаю, і справді попрямувала подалі від зупинки. Чомусь було так соромно, що хотілося провалитись крізь землю. Вирішила не їхати додому маршруткою і пройтися пішки через меморіал Слави. Тільки піднялася сходами, як угледіла, що назустріч мені йдуть міліціонери. Мабуть, саме заступили в наряд. Стражі порядку тримали в руках цигарки і гаряче обговорювали останній матч, в якому наша збірна з футболу зазнала поразки. - Вибачте, у вас запальнички не знайдеться? - випалила я, порівнявшись з правоохоронцями, а в душі все похололо: зараз мене оштрафують, із собою немає документів, можуть ще й у відділення забрати. Але на моє здивування один з міліціонерів підпалив мою цигарку і правоохоронці попрямували далі. Вкрай збентежена такою байдужістю, вирішила я підключити сусідів до своєї затії перевірити дію закону. На моє прохання сусідка – літня жіночка – зателефонувала до дільничного інспектора й пожалілася, мовляв, якась дівуля увесь під’їзд цигарками засмалила, а ось ми чули, що з 1 липня за це передбачена відповідальність. Приїдьте і розберіться! Інспектор пробурмотів щось не зовсім виразне, але так і не приїхав.
ЗАКОН Є, А НЕМА ІНСТРУКЦІЇ Кілька днів минуло відтоді, як 13 стаття Закону “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення” набула чинності. Телефоную у міський відділ міліції, щоб поцікавитись, чи є вже бодай один протокол, складений на курців, які палили у громадських місцях. - Немає, - відповідає начальник міськвідділу Микола Шкуропат, - ми взагалі поки що не знаємо, як реалізовувати цей закон. Чекаємо, доки прийде коментар. Найперше потрібно, щоб внесли певні зміни в Адміністративний кодекс. Треба розібратися, що у нас вважається громадським місцем. У законі громадським місцем називають частину будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, стадіони. Виходить, що парк – також громадське місце і зупинка автотранспорту. Якщо ж і тут курити не можна, то де тоді можна? Багато нюансів залишаються незрозумілими і непродуманими. Скажімо, хворий потрапляє до лікарні. Він все життя палить, що йому робити у лікарняних стінах, адже спеціальну кімнату для куріння у лікарні навряд чи відведуть? - Миколо Івановичу, під’їзд теж вважається громадським місцем. Тут щоразу можна натрапити на купу недопалків – полюбляють у нас диміти на сходах. Сусіди, які потерпають від тютюнового диму, тепер можуть поскаржитись на курців дільничному інспекторові? Відповідна реакція буде? - Буде, але, як правило, ті, хто курять у під’їзді, ще й іншим чином порушують громадський порядок – шумлять, лаються. Тому в таких випадках складають протокол, але не за паління, а за дрібне хуліганство. Складати протокол на курців зможе будь-який міліціонер, після чого людина, яка палила у забороненому місці, має піти в Ощадбанк і заплатити штраф від 17 до 85 гривень. При повторному затриманні курець сплачує від 85 до 117 гривень. Якщо курець не сплачує штраф, міліція зобов’яже його зробити це через суд. Ще гірше буде тим, хто палитиме у громадських місцях без документів, що посвідчують особу. Міліціонер матиме право затримати порушника громадського порядку на 72 години для встановлення його особи. Не в захопленні від нового закону і представники судової влади, яким хоч-не-хоч, а роботи додасться. Голова апеляційного суду області Петро Філюк каже: - Було б краще, якби курців штрафували на місці, якщо людина не проти заплатити і тільки коли виникають суперечки – звертатися до суду. А так це лише зайві витрати і незручності, бо ж протокол має потрапити до суду, тоді треба надіслати повістку і викликати людину в суд, а наскільки побільшає роботи у державних виконавців, бо ж їм доведеться стягувати ці дрібні штрафи. Та, мені здається, у нас ще не скоро почнуть боротися з тютюнопалінням у громадських місцях. Не кожен прийнятий закон діє.
ЩО ЗМІНИЛОСЬ У БАРАХ І КАФЕ? Схоже, центральні бари Луцька давно подбали про те, щоб не стати порушниками антитютюнового законодавства, бо практично у всіх цих закладах відпочинку передбачено два зали – для курців і тих, хто воліє вести здоровий спосіб життя. У законі йдеться про те, що у громадських закладах власники або уповноважені особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов’язані відвести не менше п’ятдесяти відсотків площі, розміщеної так, щоб тютюновий дим не потрапляв на цю територію. Спеціальні місця для куріння мають бути обладнані вентиляцією чи засобами для видалення тютюнового диму. На жаль, такими новаторськими підходами можуть похвалитися не всі заклади відпочинку. Власники менших барів і кафе, які у народі прийнято називати “забігайлівками”, відмовляються ставити перегородки, тим більше заборонити своїм відвідувачам палити. Основний дохід вони мають не за рахунок відвідувачів, а завдяки проведенню бенкетів. Перегородити зал, у якому стоять десять столиків, означає відбити замовників. Геннадій Кожевников, начальник обласного управління у справах захисту прав споживачів, каже, що їхня служба, яка має повноваження перевіряти такі заклади, поки що цього не робила, але на замітці вже є кілька “кафешок”, які ігнорують закон, тому обов’язково будуть і приписи, і штрафи, накладені на власника такого закладу. Крім цього, правом вимагати дотримання антитютюнового законодавства наділені органи прокуратури. Відтепер на роботі курці зможуть насолоджуватись тютюновим димом тільки у спеціально відведеній для цього кімнаті. Якщо ж роботодавець “застукає” порушника, йому може бути винесена догана. Правда, для цього потрібно, щоб все було оформлено належним чином. Якщо на роботі є профспілковий комітет, то його представник разом з роботодавцем складають протокол порушення. Якщо ні – створюється спеціальна комісія з працівників підприємства. Через догану працівника можуть позбавити премії, але не оштрафувати. Щоправда, працівник може оскаржити догану в профспілковому комітеті, якщо на роботі немає місця, облаштованого для куріння. Апелювати можна і тим, що в курилці немає засобів для видалення диму чи наочної інформації про шкідливість куріння.
А ЩО ДУМАЄ НАРОД? Поцікавилась у знайомих, які мають досвід курців, чи знають вони щось про новий закон і як збираються на нього реагувати. Переконалась, що більшість з них про нововведення чули по телебаченню, читали в газетах, але серйозно до вимог цього закону не ставляться. - Я палю із сімнадцяти років, - розповіла мені Світлана Ковальчук із Луцька. – Цей закон не змусить мене кинути курити. Врешті-решт, я вважаю, це – не найшкідливіша звичка. Думаю, що з 1 липня мало що зміниться у житті курців. Доки наші служби розберуться, як і кого штрафувати, пройде немало часу. Краще б не з курцями, а з корупціонерами боролись. Є й такі, що сприйняли цей закон “на ура”. - Давно пора застосовувати якісь заходи по відношенню до курців. Через них ще стільки людей труїться. Якби моя воля, я б такі штрафи вліпила, що за цигарку жоден вже не взявся б. У кожного на цей рахунок своя думка. Я, чесно кажучи, після свого експерименту ще раз потішилась з того, що не маю залежності від нікотину. По-перше, не стану порушником закону, по-друге, маю шанс народити здорових дітей, а по-третє, моєму коханому цілувати мене значно приємніше. Чим не аргументи, щоб відмовитись від шкідливої звички?
