— Як ви розцінюєте вчинок Олександра Мороза?
— У чому, на ваш погляд, головна причина невдачі помаранчевої коаліції?
— Як ви розцінюєте вчинок Олександра Мороза? — У чому, на ваш погляд, головна причина невдачі помаранчевої коаліції?
Анна КОРНІЙЧУК, вихователь, Луцький район: - А як можна розцінювати зраду? Раніше я ставилась з великою повагою до Олександра Олександровича, але мені здається, що він просто зламався, йому набридло бути на других ролях, постійно програвати. Хоча, кажуть: політика – це мистецтво зрад. З цієї точки зору він – геніальний політик. - Мені сподобався вислів лідера “Пори” Каськіва: “Не може бути ніяких домовленостей між брехунами”. Цим все сказано. На жаль, у нинішній Верховній Раді зібрались люди, якими керують виключно фінансові інтереси, вони позбавлені будь-якої ідеології, тому й продаються безсоромно, нехтуючи моральними принципами. Якби половина депутатів були не бізнесмени, які лобіюють бізнес, а вихідці з інтелігентних кіл, ситуація була б іншою.
Олег ВОЙТЮК, інженер, Локачинський район: - Мені неприємно чути, як поливають брудом Олександра Мороза, як звинувачують його у зраді. Мені здається, що він – останній із могікан, який працює серед купки злодюг і запроданців та захищає інтереси держави. Впевнений, що нащадки оцінять його вчинок, коли житимуть у єдиній і неподільній Україні. - Із самого початку було зрозуміло, що помаранчева коаліція приречена. Це було видно з того, як вона створювалась. Депутати кілька місяців не могли домовитись, торгувались. Видно, не зійшлися в ціні. Регіонали вичекали і зробили те, що мали зробити. Андрій Олексеюк, юрист: – Так само, як його оцінив у першому інтерв’ю Юрій Луценко. Справді, Мороз, можливо, мав моральне і юридичне право на цей вчинок. Моральне — на фоні висунення на Голову Верховної Ради Порошенка, юридичне — у помаранчевій коаліції за умови — Мороз — спікер, баланс сил був би збережений (від БЮТ — прем’єр, від “Нашої України” — Президент). Однак якою ціною тепер це право реалізувалось? Ціною прем’єрства Януковича, а це зрада держави і виборців. – Ніхто не думав про державні інтереси. “Любі друзі” влаштовували своє майбутнє. І, схоже, влаштували. Я певен, що в цій ситуації найбільша вина Президента.
Валерій МАРЮК, історик: – Цілком позитивно. Мороз діяв рішуче і впевнено за принципом Наполеона: прийшов, побачив, переміг. Тепер усі оцінки його дій зайві. Переможців не судять. — Ідеї Помаранчевої революції були надто романтичні, відірвані від реального життя. Красиві слова, які подобаються людям, що все треба змінити, нездійсненні. Поміняти людей і країну за декілька місяців чи навіть років неможливо. Це чергова історична утопія. Як казали древні: “Усе буде так, як було, навіть якщо буде інакше”.
Микола БУРЧАК, Любомльський район: — Мій сусід після того, як помаранчеві уже вкотре перенесли дату підписання коаліції, у серцях сказав: “Так набридла їхня сварка, що я вже тепер хочу, щоб януковичівці перекупили Мороза.” Як у воду дивився! Щоправда, зараз сусід у шоці. Каже, якби був членом Соціалістичної партії, через зраду Мороза спалив би їхній квиток. Я, до речі, теж. — Головна причина у тому, що Президент боявся, щоб прем’єром не стала Юлія Тимошенко. Тому його “любі друзі” і затягували час підписання помаранчевої коаліції, паралельно вели переговори з Партією регіонів. А тепер Ющенку нічого не залишається, як підспівувати донецьким: “Два Віктори — одна Україна”.
Василь ІВАНИК, м. Луцьк: — Без сумніву, це – нечесний і аморальний вчинок навіть в українській політиці, де поняття моралі дуже розмите. Мороз ще раз підтвердив головне правило, за яким живе наша верхівка: найкрутіший той політик, який може найкрутіше „кинути”. Ваги не мають ні слова, ні підписи під документами. Вчинок Мороза я б не сприймав так категорично, якби він одразу пішов до регіоналів і не підписувався б під помаранчевою коаліцією. Хоч справжню оцінку його вчинку дасть тільки історія. — В особистих амбіціях лідерів. Усіх без винятку. А також у нетвердій позиції Президента, який хоч і робив вигляд, що він над процесом, а насправді визначав лінію поведінки „Нашої України”. Плюс, можливо, різне бачення економічної політики, наприклад, соціалістами і тими ж нашоукраїнцями.
