Депутат місцевої сільської ради Віктор Семенюк підозрює, що деревину поблизу села Запруддя вирізували незаконно (Фото ілюстративне).
Лісова колізія на Камінь-Каширщині: громада проти вирубки, документи – «в законі»
Конфлікти, пов’язані з вирізанням лісу, на Поліссі трапляються нерідко. Дедалі більше зачіпають людей всуціль вирізані в лісах ділянки. Таке інтенсивне господарювання викликає у місцевих мешканців підозри про недобросовісність роботи лісівників, а найпринциповіші з активістів відкрито висловлюють останнім свою недовіру, проводять лісові рейди й привертають до проблеми лісової галузі увагу громадськості
Нещодавно суспільний резонанс отримала проблема вирубки лісів у Сошичненській територіальній громаді. Так, підозрює депутат місцевої сільської ради Віктор Семенюк, деревину поблизу села Запруддя вирізували незаконно. Народний обранець стверджує: земельна комісія сільської ради не погоджувала рубок на цій ділянці. А на підтвердження своїх слів надає відповідь на депутатський запит, скерований ним до керівництва сільської ради. Про це пише газета «Полісся».
Засвідчений підписом сільського голови Ігоря Волосюка документ свідчить, що «з 25.11.2020 року ніяких погоджень з лісовими господарствами, які знаходяться на території Сошичненської сільської ради, щодо вирубок лісу (ділянок) не проводилось». І все б нічого, але в обласному управлінні лісового та мисливського господарства стверджують, що всі дозвільні документи, в тому числі й погодження Сошичненської сільради, на цю ділянку мають.
А провести суцільну санітарну рубку рекомендували фахівці Херсонського лісозахисного підприємства. Лісорубний квиток теж виписали. І дійсно, в електронному реєстрі лісорубних квитків знаходимо документ на суцільну санітарну рубку в 41 кварталі 2 виділі Сошичненського лісництва ДП «СЛАП Камінь-Каширськагроліс». Згідно з даними, на площі 0,9 га дозволено до заготівлі 69 кубів деревини. Рубка ідентифікована як розпочата, її виконавець – стобихівський підприємець. Початок дії відповідного дозволу датується 25 грудням 2020 року, закінчення – 31 грудня цього ж року. Подібне неспівпадіння викликає запитання. Як непогоджена ділянка стала погодженою? Активістам це поки невтямки. Вони схильні вважати, що хтось каже правду, а хтось лукавить.
– У жовтні минулого року лісгосп звернувся до депутатів попереднього скликання за погодженням ділянки суцільної санітарної рубки поблизу Запруддя. Ми їздили оглядати деревину і одноголосно вирішили відмовити: там не було сухих і вражених короїдом дерев. Мабуть, лісівники почекали, поки зміниться депутатський корпус, і звернулися по-новому. Також я говорив з депутатами: деяких членів земельної комісії, яка й затверджує ділянки, взагалі не запрошували. Інші відхрещуються, що це обговорювалося по телефону, але цього не може бути, бо я надзвичайно серйозно ставлюся до таких справ: був на кожній комісії і не чув, аби хтось звертався, – відстоює свою позицію Віктор Семенюк. – Нещодавно хотів взяти в сільській раді протокол цієї комісії, аби дізнатися, хто підписував славнозвісний дозвіл, але мені його не дали. Думаю, на той час його могло й не бути. Але я доведу цю справу до кінця, бо знаю, що це – афера. Якби ж дійсно ділянку треба було різати – я б не мав нічого проти. Але цей ліс не порівняєш з площами, які ми в жовтні погоджували Волинському військовому лісгоспу – там дійсно були б збитки, якби усе залишилося як є. Аби в державу пішли якісь кошти, ми погодили рубку, бо розуміли, що інакше гарний ліс перетвориться у дрова. Тут інша ситуація.
Проте і сам заявник, й інші противники численних вирубок лісу піддають надані поліцією висновки сумніву. Вони вважають, що для детального і прозорого вивчення ситуації правоохоронці мали б залучити незалежного експерта, а не лісову охорону, підпорядковану Волинському ОУЛМГ.
Зі своїми підозрами щодо ділянки поблизу Запруддя депутат звернувся до поліції. Зокрема, каже, просив правоохоронців витребувати накладні, коли вивозили деревину з цієї ділянки. Але, зауважує, не побачив з їхньої сторони інтересу, тому добиватиметься правди депутатськими запитами, аби перевірити усе самостійно. Крім того, додає, звертався до правоохоронців, коли зупинив транспорт з лісом, якість якого, на його погляд, не відповідала зазначеній у дозвільних документах і була значно кращою, аніж свідчать «офіційні дані». Поліцейські ж оперативно «перевірили ці повідомлення» і встановили, що «порубка поблизу села Запруддя є законною. Вона відбувалася на підставі лісорубного квитка, з усіма дозвільними документами». Спростували правоохоронці й другу підозру, залучивши до перевірки спеціалістів охорони лісу. Відповідно до їх висновку, «якість деревини відповідає зазначеній у товаро-транспортній накладній».
Проте і сам заявник, й інші противники численних вирубок лісу піддають надані поліцією висновки сумніву. Вони вважають, що для детального і прозорого вивчення ситуації правоохоронці мали б залучити незалежного експерта, а не лісову охорону, підпорядковану Волинському ОУЛМГ («державна лісова охорона – це не окремий державний орган чи підрозділ, а тільки визначений перелік посадових осіб лісового господарства, які входять до штату лісогосподарських підприємств, об’єднань, лісонасіннєвих інспекцій, обласних управлінь лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України», – зазначається на сайті Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства).
– Насправді, всі розуміють ситуацію. У лісгоспів багато проблем, але ніхто не звертає на це уваги. Дивно, що ліс щоденно вивозять, але державні підприємства мають мільйонні борги. Про схеми заниження цін на деревину теж відомо загалу, – далі коментує ситуацію Віктор Семенюк. – Як можна бути впевненим у стовідсотковій законності цієї рубки, якщо, коли я викликав поліцію до Запруддя, приїхав інженер лісгоспу і стверджував, що це рубка головного користування, а документи привезли на зовсім іншу ділянку. Невідповідності в маркуванні люди теж помічали не раз. З проблемою вирубок місцеві жителі звертаються до мене щодня і це не можна облишити.
У результаті, кожен залишився при своїй думці, але принципова позиція усіх сторін означеної ситуації свідчить про те, що для громадськості питання вирубки лишається відкритим і, ймовірно, знайде своє продовження у майбутньому. Люди ж висловлюють сподівання, що відповідні служби стануть на бік справедливості і прав громади, як їм і належить.
Іванна ВЕЛИЧКО.
