ЯК ПРОЗРІЛА ЛУЧАНКА ТЕТЯНА

Люди, які по 15—20 років сповідують вчення Іванова, розповідають, що ця система природного оздоровлення дає змогу позбутися найважчих недуг.


Галина СВІТЛІКОВСЬКА


—Де знайти «івановців»? Звісно ж, на березі Стиру. Там щоранку багато їх купається, навіть взимку,— скаже більшість з нас, особливо не вникаючи в тонкощі оздоровчих методик.
Ми ж, проштудіювавши відповідну літературу, вирішили провести своєрідний тест для послідовників Порфирія Іванова, людини-легенди з унікальними можливостями. Кажуть, він міг понад сто днів обходитись без їжі, у найлютіші морози ходив роздягненим, своєю потужною чистою енергетикою лікував хворих, вчив людей займати своє місце в природі й не пускати в тіло недуг. Заповіді Іванова під назвою “Дєтка” прості й зрозумілі. Окрім настанов двічі на день обливатися холодною водою або купатися, вдихати повітря, стоячи босоніж на землі, утримуватися від їжі хоча б добу на тиждень, є й, на перший погляд, дивні. Наприклад, не плюватися, здоровкатися з усіма.
Того прохолодного дощового ранку і біля Теремнівського ставка, і на березі Стиру ніхто з нами не привітався. Молоді люди, які пірнали у воду і називали себе «івановцями», знали про методику Іванова небагато.
— Чули, що не можна пити, курити, не їсти з п’ятниці по неділю. Але не завжди так виходить — то іменини, то весілля. І здоровкатися з усіма — будуть дивитися, як на ненормальних. А купатися взимку — це кайф,— говорили хлопці, судячи з усього, “моржі”.
— Думала, що найважче буде обливатися, утримуватися від їжі. А насправді тяжче утримуватися від поганих думок про інших людей, про свою хворобу,— ділилася жінка, яка недавно зважилася випробувати систему Іванова, бо “алергія замучила”.
Більшість людей справді зацікавлюються цією методикою, щоб позбутися тієї чи іншої хвороби, а коли самопочуття поліпшується — перестають займатися. Був час, наприкінці 80-их років, коли система Іванова викликала справжній “бум”. Але любителі екзотики швидко відсіювалися. Дехто зумисне чи мимохіть дискредитував систему різними дивацтвами, що з вченням Іванова нічого не мали спільного. Дехто намагався заробити, хоча, як наголошував сам Іванов, користолюбство тут неприйнятне.
Тих, кого можна назвати справжніми послідовниками Іванова, на Волині не так і багато. Найбільший “стаж”, напевне, у лучанки Тетяни Мартинюк — 20 років. Уперше прийшла вона до редакції, щоб розповісти про враження від поїздки на малу батьківщину тоді уже покійного Порфирія Іванова — хутір Верхній Кондрючий на Луганщині. Про систему Іванова довідалася від своїх братів, які самі займалися і радили молодшій сестричці дотримуватися її. І Тетяна, незважаючи на насмішки сусідок, щоранку і щовечора вибігала на подвір’я з відром крижаної води, строго виконувала інші настанови. Після травми у неї різко почав падати зір. Поїхала за допомогою на Луганщину до Валентини Леонтіївни Сухаревської, яка приймала хворих, як навчив її Порфирій Іванов за тридцять років спільної праці. Операція, яку Сухаревська зробила голими руками, без будь-яких інструментів і наркозу, була з розряду неймовірного. Навіть слухати боязко, адже йшлося про очі, які Тетяна довірила старій сільській жінці. Але результат був успішним: окуляри не знадобилися.
З того часу Тетяна стала ще активніше популяризувати вчення Іванова в Луцьку: організовувала лекції, збирала однодумців, їздила на конференції. Були випадки, коли «івановці» співали гімн “Слава життю” в лікарняних палатах, брали під опіку невиліковно хворих. Тетяна Мартинюк тоді працювала в банку. Незважаючи на завантаженість, знаходила час для інших. Тепер вона безробітна.
— Я не шкодую,— каже Тетяна. — Мені важливіше займатися тим, у що вірю. Можу познайомити з жінкою, яка вилікувалася завдяки системі Іванова від астми. Навіть онкозахворювання відступає, якщо щиро сповідувати “Дєтку”. Здоровкаєшся — бажаєш здоров’я іншим і собі. Даєш милостиню — не гордуй ближнім, схили голову, попроси здоров’я. Подолай в собі жадібність, користолюбство, страх, як того вчив Учитель.
Про важливість духовної складової у системі Іванова говорив і Юрій Анцух, який є івановцем уже п’ятнадцять років. Виконавчий директор регіонального відділення Спілки промисловців і підприємців, уповноважений з питань захисту прав підприємців, діловий, активний чоловік, переконаний, що саме завдяки природному оздоровленню йому вдається зберігати добру форму, високу працездатність, уникати лікарень.
— Про Іванова я довідався ще в радянські часи з журналу “Огонёк”, почав шукати літературу, читати. А коли звалив грип, мав високу температуру — ризикнув почати займатися. Вийшов увечері на сніг босим, вилив на себе відро холодної води, думаю, будь-що буде. На ранок прокинувся здоровим. Після того повірив у ефективність системи Іванова. Дотримуватися її вимог постійно, звичайно, нелегко, але здоров’я того варте,— вважає Юрій Володимирович, який приніс нам на підтвердження своєї позиції матеріали конференцій медичних працівників, що містили чимало конкретних прикладів зцілення за методом Іванова.
У Тетяни Мартинюк не менш переконливі аргументи. Один з її братів, які живуть у Білорусі, захистив кандидатську дисертацію про вплив методики природного оздоровлення П. К. Іванова, інший готує на цю ж тему вже докторську. Івановці взяли під опіку вихованців одного з дитячих садків Бреста. Вдалося зібрати переконливі докази того, як ослаблені діти позбувалися завдяки системі оздоровлення Іванова бронхітів, астматичних синдромів, діатезів, енурезу, міокардиту та інших захворювань.
— Відомо, що президент Казахстану і його дружина стали послідовниками вчення Іванова, популяризують його в своїй країні. Хочеться, щоб і ми, українці, були здоровою нацією. А для цього навіть не потрібно витрачати кошти — лише треба мати бажання і волю,— підсумували розмову наші гості.