ЧОМУ СЕЛЯНИН, ОДЕРЖАВШИ ЗЕМЛЮ, СТАВ ЩЕ БІДНІШИМ?

1.Чи не здається вам протиприродним безробіття на селі, де робота завжди наздоганяла одна одну?
2. Чому селянин, одержавши землю, став ще біднішим?

Ольга МОРОЗ,
домогосподарка, Ратнівський район:
— Роботи в селі і справді вистачає, тільки то така праця, за яку гроші не платять і в трудовий стаж вона не зараховується, і на пенсію з такої роботи не підеш. Адже той, хто живе в селі, працювати мусить з ранку до ночі, і так з дня у день, бо інакше не можна. Раніше, коли були колгоспи, було краще. Люди в селі трохи менше своє здоров’я на землі гробили, менше сіяли і садили, бо знали, що є якась робота. Що не кажіть, а біля колгоспу можна було підлататись.
— А коли ту землю з господарства забрали, то стало набагато важче. А таким людям, що не мають ні коня, ні трактора, то хоч бери й плач, або відмовляйся від землі, щоб бур’яном поросла. Бо, якщо порахувати, скільки треба заплатити за оранку, міндобрива, жнива, то шкірка вичинки не вартує. Тому й бідніють селяни, бо на чому ж тут розбагатієш?

Олег МУЗИЧУК,
одноосібник, Турійський район:
— У селі завжди є робота, то тільки ліниві починають нарікати на те, що нам погано живеться. Згадайте, як жили і працювали наші батьки. Та вони в тому колгоспі взагалі нічого не мали, і землі тоді стільки не було. Але жили і мови про безробіття ніхто не вів. А сьогодні добрий господар, який не сидить, склавши руки і не чекає, де б то хто допоміг, має все. Заїдьте в будь-яке село і переконаєтесь, що той, хто працює, вже й техніку помаленьку наживає, ще й в інших паї в оренду бере.
— Біднішими стали ті, хто звик за рахунок колгоспу живитися, а коли довелося самотужки господарювати, багато хто просто не вміє або не хоче.

Олексій ДАНЕЛЮК,
працівник сільгосппідприємства, Луцький район:
— Протиприродного тут нічого не бачу. Після того, як у багатьох селах порозвалювались колгоспи, люди справді стали безробітними. Думаю, пощастило тим селянам, де був нормальний голова, який зберіг господарство. Бо гуртом легше і кашу їсти, і батька бити. Я своїй жінці сказав, що триматимусь господарства стільки, скільки можна буде. Бо самому на тому паєві ради не дам. А так якесь зерно за оренду перепаде. Вистачить з нас і городу.
— Ті, хто зі своїми паями повиходили, думаю, що тепер дуже шкодують. Ще той, у кого родина велика, є з ким працювати, скооперуватись, то якось господарює, але є в нас вже землі, які будяками позаростали. Немає селянам зиску щось на тій землі робити, то й повідмовлялись. Відомо ж — на землі ще ніхто не став багатим.

Юрій ПОЛІЩУК,
заступник голови Ковельської районної ради:
— Створення робочих місць на селі є важливою проблемою сьогодення. На мою думку, одна з причин сільського безробіття – у недолугому та непослідовному реформуванні агропромислового комплексу. Зруйнувавши колгоспну систему, держава так і не спромоглась запропонувати селянину ефективних форм господарювання. Хоч на селі зустрічаються доволі перспективні господарства, де люди мають роботу, непогану заробітну плату.
— Отримавши землю, селянин залишився з нею наодинці, не маючи можливості взяти у банку вигідний кредит, вдало збути сільськогосподарську продукцію, придбати відповідну техніку. У рік села держава таки мусить повернутися до нього обличчям.

Надія Маселко,
сільський голова в Перемилі Горохівського району:
— На території нашої сільської ради є понад 100 середньорічних безробітних. Недавно через службу зайнятості 24 з них я запросила на громадські роботи. Йшлося про те, щоби навести лад на сільських вулицях. Прибрати, як то кажуть, за собою. Але з усіх вийшли на роботу чоловік 10 – 12. Та й ті зробили аж стільки, що навіть говорити стидно. Тож і скажу, що в основному протиприродним безробіття на селі не є. Природа його в тім, що упродовж десятків попередніх літ селянин привчався не до того, щоби працювати, а щоб виходити на роботу. І то здебільшого – за вказівкою. Оскільки ж на роботу тепер ніхто не жене, то є такі, котрі, навіть маючи змогу, працювати не хочуть. Ліпше прокалататися день до вечора і отримати допомогу по безробіттю. За СРСР таких би судили за ухиляння від суспільно-корисної праці.
— Я не сказала б, що всі селяни стали біднішими. Навпаки, міцні і більші кількісно селянські сім’ї, де не бракує робочих рук, тямлять у техніці, мають хоч якісь знання з агрономії і не оглядаються ні на кого, а прагнуть самі собі давати раду, живуть, порівняно з колишнім колгоспним ладом, значно багатше. А на загал біднішим став селянин тому, що держава, давши землю, прирекла його на самовиживання і змусила повернутися до дідівського кінного плуга чи в кращому випадку до тих недобитих ще остаточно сільгоспмашин, які він державою ж змушений купувати за кордоном та ще й платити за це державі мито. Низькі, вкрай несправедливі закупівельні ціни на сільгосппродукцію та відсутність доступного для селянина кредитування теж позначилися. А багато хто на дармовій його праці й розрусі села злочинно нажив собі капітали і глаголить тепер від імені народу за „круглим столом” і преподобним „Універсалом”.