ТИЖДЕНЬ ГОЛОДУВАННЯ — І НЕ ТРЕБА ЛІКІВ

Сергія Ващука — директора ЗАТ “Енерго” у Маневичах знають не тільки як успішну ділову людину, а й як переконаного послідовника Поля Брегга — автора методики оздоровчого голодування.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Чоловік, який перестав бути рабом власного шлунка, виглядає значно молодшим свого паспортного віку. Спортивний, підтягнутий, енергійний. З нагоди Дня підприємця отримав почесну відзнаку Української Спілки промисловців і підприємців. У Луцьку — у виробничих справах. Очолюване Сергієм Ващуком підприємство має широкий спектр діяльності, і керівник — постійно в русі, в роботі. Після роботи — пасіка, дача, сад, і до всього треба докласти рук. Як вдається постійно бути у формі?
Сергій Панасович з цього секрету не робить, більше того — з усіма охоче ділиться досвідом підтримання тонусу, високої працездатності. Чудодійну силу голодування вперше відчув 12 років тому. З того часу й сповідує принцип: їм, щоб жити, а не живу, щоб їсти.
— Організм сам підказує, коли треба починати голодувати. З’являються якісь перші ознаки нездужання — сім днів проводжу без їжі, і це дає змогу організму відновитися, відчути приплив сил. Як правило, практикую тижневе голодування тричі на рік. Крім того, намагаюся щотижня хоча б одну добу обходитися без їжі, — розповідає Сергій Панасович.
Статистика свідчить: дев’ять чоловік з десяти можна назвати самогубцями, які повільно вбивають себе переїданням. У нас традиційно сформувався культ їжі. Забитий ковбасами, м’ясом, різними делікатесами холодильник — символ достатку, благополуччя, гостинності господарів. Нарікаємо на безгрошів’я, але організовуємо весілля на кілька сотень гостей, коли подається до сотні різних страв; ми розучилися готувати без м’яса і смальцю, солодка здоба є на столі щодень, а от приготувати салат із моркви та бурячка чомусь руки не завжди доходять.
Сергій Панасович зізнається, що раніше й сам був великим любителем смачно і багато поїсти. Масло, сир і сметану у надмірній кількості постачали батьки, самі з дружиною тримали всяку живність, а крім того й посада керівника вимагала участі в частих застіллях. Ось знімок майже двадцятилітньої давності. Наш співрозмовник тут — сорокарічний мужчина у розквіті сил, вагою понад 100 кілограмів. Але богатирські параметри, на жаль, не завжди є ознакою богатирського здоров’я. Зайва вага, проблеми з судинами — шлях до гіпертонії.
У той час місцева журналістка в нарисі про Сергія Ващука захоплено акцентувала увагу на такій деталі: вранці бачила його у райлікарні під крапельницею, а через кілька годин Ващук уже на виробничому об’єкті. Романтики в такому “геройстві” було мало — підвищений артеріальний тиск не вдавалося нормалізувати ні таблетками, ні уколами, ні засобами народної медицини. Лікарі запропонували оформити інвалідність.
Для молодого честолюбного чоловіка це був шок. Не уявляв себе без своєї роботи, без постійного руху, щоденних клопотів. Тому здаватись хворобі не збирався. Тим більше, що досвід протистояння недугам мав змолоду.
— Був одинаком у батьків, нічим не обділеним, але ріс слабеньким. У двадцять три роки лікарі поставили діагноз — виразка шлунка. Лікувався, загоював виразку, а через якийсь час знов мав загострення. Дійшло до того, що після численних обстежень медики винесли вердикт: врятувати може тільки операція, — згадує Сергій Панасович.
В Інституті Шалімова в Києві його вже поставили на чергу на операцію. Віддавати себе в руки хірургам не хотілося, але іншого виходу не було, офіційна медицина нічим більше зарадити не могла. Спішив на вокзал, і випадково зауважив великий натовп людей біля Палацу культури авіазаводу. З’ясувалося, тут мав проводити черговий сеанс відомий екстрасенс Кашпіровський. Сотні бажаючих потрапити у зал не змогли це зробити через брак місць. А Сергій Ващук без квитка пробився через три ряди охоронців, бо і такий шанс зцілення мусив використати, скільки б це не коштувало.
— Не скажу, що фанатично вірив у Кашпіровського, що сподівався на чудо. Але вирішив спробувати. У залі трохи сидів із заплющеними очима, а трохи — просто спостерігав за всім, що відбувалося. Втім, якесь відчуття тепла в ділянці шлунка все-таки було. Після повернення зі столиці через кілька днів спеціально поїхав на обстеження в обласну лікарню. Там лікарі сказали, що зі шлунком у мене все в нормі. Ось така неймовірна історія.
наш співрозмовник сам дивується, хоча й зауважує, що через рік чи два, внаслідок надмірностей в харчуванні і неуваги до власного здоров’я, хвороба знов нагадала про себе.
Книгу Поля Брегга “Здоров’я і довголіття” Сергій Ващук взяв до рук не випадково, метод оздоровчого голодування його серйозно зацікавив. Прочитав раз, вдруге. Але психологічно настроїти себе на утримання від їжі — справа нелегка. Тим більше, що рідні й знайомі в один голос відмовляли від цієї затії. Та перспектива мати інвалідність ще до п’ятдесяти років, яка лякала понад усе, додала рішучості. Почав голодувати з однієї доби. Обмежив себе у м’ясних, жирних стравах. Згодом зважився на кількаденне утримання від їжі.
— Найважче переборювати голод другого дня. Коли дуже вже хочеться їсти, можу дозволити собі півложки меду, яким підсолоджую звичайну холодну кип’ячену воду. А от на третій—четвертий день голодування відчуваєш незвичайний приплив сил, неймовірну легкість у тілі. Світ бачиться інакшим, стаєш спокійнішим, більш врівноваженим. Я голодую “без відриву від виробництва”, продовжую працювати. Найдовший термін, який провів без їжі — десять днів. Але, як правило, обмежуюсь тижнем, хоча з досвіду інших людей знаю, що і місяць можна побути лише на кип’яченій воді. Нікому це ще не зашкодило. Головне, правильно вийти з голодування. Я починаю харчування з вечері — з’їдаю два свіжі помідори без шкірочки. Наступного ранку їм невеличку порцію салату з свіжих овочів, на обід — трішечки хліба і супчик. Дуже важливо — не переїсти. А самопочуття після голодування прекрасне, забуваєш про хвороби, стаєш бадьорим, задоволеним собою,— ділиться Сергій Панасович, який також взимку “моржує”, гартується холодом.
Користь голодування відома з найдавніших часів. Цей термін, як свідчать дослідники, 74 рази згадується в Біблії. 40 днів голодував Ісус Христос. Науково доведено, що голод нормалізує діяльність органів травлення, поліпшує кровообіг, стимулює розумові здібності. Літератури на цю тему є чимало. Сергій Ващук вибрав методику відомого американського фізіотерапевта Поля Брегга, який найбільш доступно, популярно і переконливо, на власному досвіді довів переваги раціонального натурального харчування, оздоровчого голодування, під час якого організм людини звільняється від токсинів і шлаків, а душа — від негативних емоцій.
Сьогодні в меню усієї родини Ващуків переважають страви з овочів. Услід за главою сім’ї змінили своє ставлення до їжі і дружина, й діти. Навіть декого з сусідів, колег зумів Сергій Панасович переконати своїм прикладом. Так, його заступник Микола Мишковець розповів, що цього року вже тричі голодував по сім днів. Це допомагає позбутися зайвих кілограмів, нормалізує тиск. А Сергій Панасович, постукуючи по дереву, сказав, що до лікарів давно вже не звертався, оздоровлюється голодуванням, а аптекою йому служить власна пасіка.