НАЙКРАЩА АПТЕКА — ЦЕ ПАСІКА

стверджує голова Братства бджолярів Волині, досвідчений пасічник Віталій Приймак.

Кабінет Віталія Івановича, лісничого військового лісництва, відразу розсекречує світ його захоплень. На стіні — своєрідна фотогалерея: чудові краєвиди, дихання живої природи і, звичайно, «портрети» улюбленої Божої комахи — бджілки. Ще понад 10 тисяч художніх знімків, зроблених переважно у лісі, на пасіці, — чекають, поки дійдуть до них руки, в комп’ютері.
— Серед гуркоту життя існують острівці, де зовсім інший світ, де панує урочиста тиша, де повітря густе, наче видиме. І пахне воно чимось дуже чистим, приємним. Це бджоли у вуликах вентилюють надлишки вологи з меду, і аромати різних квітів наповнюють пасіку. І ти відчуваєш, як у тіло вливаються сили, тепло і якась тиха радість, — так поетично і щиро розповідає Віталій Іванович, неначе підтверджуючи істину про те, що кожен пасічник — в душі поет.
Повітря на пасіці й справді цілюще. Розповідають, що багато хто з бджолярів облаштовує спеціальні літні будиночки, куди вмонтовують вулики за таким принципом, щоб у приміщенні був мікроклімат бджолиних домівок. Повітря, що надходить з вуликів, лікує захворювання верхніх дихальних шляхів, зміцнює загальний стан організму, лікує від безсоння.
Зрештою, навіть без хитромудрих конструкцій година, проведена на пасіці, заміняє сеанс психотерапії: куди й зникає втома, душу заповнює спокій. Недаремно ж кажуть, що пасічники — люди доброї вдачі, розважливі, вдумливі, терплячі. Ну а наш співрозмовник — пасічник потомственний, з діда-прадіда.
— Ось картина, на якій зображено хату моєї прабабці з Житомирщини, біля хати — дуплянка з бджолами. З дитинства пам’ятаю, як спинався навшпиньки, щоб зазирнути до вулика. Як тужив дід, коли від невідомої хвороби загинули бджоли, і як бігцем біг до лісу, коли почув, що хтось там бачив рій. Бджоли — це було в нашій родині щось святе, — згадує Віталій Іванович, який успадкував любов до бджолярства, примноживши її знаннями, почерпнутими з довідкової літератури, з наукових конференцій, з спілкування із пасічниками, що об’єдналися у всеукраїнську громадську організацію.
Під час урочистих і робочих зібрань, свят, різноманітних заходів, які тепер в Україні набули популярності (як-не-як, а почесним головою Всеукраїнського братства бджолярів є Президент), волинські пасічники не пасуть задніх. От і в кабінеті у Віталія Приймака в кутку — зелений прапор обласної організації бджолярів, а у шафі — його особиста відзнака — диплом і медаль переможця конкурсу медових трунків, що проходив у лютому цього року в Києві. Маю змогу продегустувати диво-напій — питний мед шестирічної витримки. Неповторний аромат, приємний, ніжний смак, а за якийсь час блаженна легкість огортає тебе.
— Такою була медовуха в давні часи. Тепер цю назву скомпрометували виробники сумнівних алкогольних напоїв, пропонуючи споживачам сурогати. Колись же питні меди додавали козакам сили, здоров’я. Можна було б налагодити в Україні випуск напоїв з натурального меду, адже маємо його перевиробництво, однак, пробитися на цей ринок, контрольований «грошовими мішками», не легко, — каже Віталій Іванович.
У нього — 50 бджолосімей, але проблем із збутом меду та інших продуктів бджільництва нема: що розкуповують знайомі, а решту — сам роздає друзям, колегам. А от на одній із світлин, зробленій під час цьогорічного святкування Дня пасічника в Пирогові, бачу чоловіка з плакатом: «Продам 15 тонн меду, оптом — по 8 гривень». Дивна річ виходить, меду ніде діти, а на ринках споживачі скаржаться на ціни, які кусаються. Віталій Іванович дуже вболіває, що для багатьох людей мед є сьогодні недоступним:
— Заслін для експорту — це проблема, особливо для пасічників з південних і східних областей, де меду виробляється багато. А на Волині я знаю лише кілька людей, які живуть виключно за рахунок пасіки. Більшість же продавців на ринку — перекупники.
На жаль, обмежуємо ми себе в цілющому продукті не тільки через безгрошів’я на спиртне, цигарки, цукерки, інші, далеко не корисні для здоров’я покупки, кошти знаходимо. Просто бракує обізнаності, поінформованості про те, наскільки корисними є продукти бджільництва. Віталій Іванович вважає, що ми сьогодні забули давні українські звичаї, традиції, рецепти, пов’язані з медом. Наприклад, тепер молодята проводять «медовий місяць», звеселяючи себе спиртним, а колись у перші тижні після шлюбу молодій парі щодня давали пити медову воду, щоб глава новоствореної сім’ї завжди мав чоловічу силу, а потомство було здоровим.
Науково доведено, що кожній людині варто з’їдати щодня хоча б 50 грамів меду, який легше і швидше засвоюється, аніж цукор, містить вітаміни, білки, вільні амінокислоти, органічні кислоти, ліпоїди і біогенні стимулятори, всі макро- і мікроелементи, необхідні організму людини. Перелік захворювань, при яких рекомендується споживати мед, опис його фармакологічної дії зайняв би всю сторінку. Недаремно кажуть, що мед лікує сто хвороб, він корисний всім, а особливо — дітям, людям похилого віку.
— Вживати мед слід не тільки тоді, коли захворіли, а постійно маленькими дозами. Причому, його слід якнайдовше тримати в роті, повільно розсмоктуючи, щоб він максимально засвоївся слизовою рота й гортані. Гарячим чаєм не запивати, краще почаювати через 15—20 хвилин. Можна вживати мед розведеним у теплій воді чи молоці, але ефективність буде меншою. Корисно жувати стільниковий мед або забрус (кришечки з медом) — це зміцнює ясна, зуби, допомагає при гаймориті, застуді, стоматиті. Мед сприяє засвоєнню ліків і знижує побічні впливи від хіміотерапії. Застосовується також у вигляді сумішей, мазей, компресів, з нього готують ванни, розчини меду використовують для закапування очей, інгаляцій,— про секрети медолікування Віталій Іванович міг би розповідати годинами.
Важливо знати, що мед не можна нагрівати до температури понад 40 градусів, тримати на морозі чи під сонячним промінням. Схильність до кристалізації — одна з ознак високої якості меду, а от розшарування меду на рідку й кристалізовану частини свідчить, що мед дуже давній. Добрий, зрілий мед при переливанні «лягає книжкою», утворюючи «гірку».
Важко переоцінити цілющі властивості й інших продуктів бджільництва: воску, прополісу, пилку квіткового, перги, маточного молочка. Ті, хто випробував ці незвичайні ліки, кажуть, що відчули себе молодшими на десять літ, з’явилася енергія, бажання жити, любити, підвищилася працездатність, зміцнів імунітет.
Жінка, яка перенесла інсульт, розповідала, що піднялась на ноги завдяки тому, що вживала пергу, яка відновлює кровообіг, зміцнює серцевий м’яз. А маточне молочко, яке пасічники називають «королівським желе», — це еліксир довголіття, не випадково бджолярі, як правило, живуть довго і повноцінно.
І бджолина отрута, яку виробляє організм комахи для самозахисту, за словами Віталія Приймака, корисна. Бджоловжалюванням лікують запалення суглобів, радикуліти, остеохондроз, мігрені, задавнені рани, захворювання шкіри. І навіть з мертвих бджілок, з підмору готують настоянки, які застосовують в народній медицині.
— Про лікування продуктами бджільництва відомо з давніх-давен, але, на жаль, сьогодні ці можливості люди використовують далеко не в повній мірі, забуваючи, що найкраща аптека — це пасіка, — стверджує голова братства бджолярів, закоханий у свою справу чоловік, якому не байдуже і наше з вами здоров’я.