На Поліссі цілі села відмовляються від державних актів на землю – хлібороби не хочуть втрачати соціальних пільг та ще й сплачувати уведений урядовою постановою податок на додану вартість...
На Поліссі цілі села відмовляються від державних актів на землю – хлібороби не хочуть втрачати соціальних пільг та ще й сплачувати уведений урядовою постановою податок на додану вартість
Олександр ПИРОЖИК
Державна політика в аграрному секторі економіки продовжує заганяти село у глибоку кризу. Прийнята посеред бюджетного року постанова уряду про зміну оподаткування фізичних осіб призвела до парадоксальних явищ: селянин, замість триматися землі-годувальниці, намагається позбутися її, наче зайвого тягара. Таку невтішну картину змалювали учасники „круглого столу” з питань державної підтримки аграрного сектора, організованого обласним об’єднанням роботодавців сільського господарства. Склалася ситуація, коли достатньо мати земельний пай або ж успадкувати сертифікат права власності на землю, – і вже автоматично треба сплачувати додаткові 13 відсотків. – Чому з селянином знову ніхто не порадився? – ставить риторичне запитання перший заступник голови облдержадміністрації Віталій Заремба. – Це ж як треба не поважати власний народ, щоб прийняти таке рішення. Дай зараз дозвіл на продаж сільськогосподарських земель – і переважна більшість селян постараються якомога швидше позбутися актів на землю. Люди вже не хочуть земельних паїв. У Маневицькому районі цілі села категорично відмовляються отримувати акти на землю, бо селяни втрачають ряд пільг соціального характеру, які вони ще мають... – 2006-ий рік оголосили Роком села, але ми, аграрії, цього не відчуваємо, – зізнається голова СГПП “П’ятидні” Володимир–Волинського району Валерій Діброва. – Бюджетні програми підтримки села не виконуються. Ми не можемо отримати компенсації за кредити, які взяли під нову техніку. Якби зараз нам дали кредити під 3-4 відсотки річних, ми б за рік-два повністю змінили техніку і технологію, і стали б конкурентоспроможні на європейському рівні. Але цього немає... Парадоксальну ситуацію для сільгоспвиробника озвучив керівник ПОСП імені Тараса Шевченка Горохівського району Андрій Турак: – Схоже, влада все робить для того, щоб ми працювали за принципом: добре, якщо не вродить. Бо як вродить – це біда, адже нічим збирати і нікуди подіти. Перевиробництво не дає сформувати окупну ціну, немає збуту – затрати не окуплюються… А зараз ще один головний біль з’явився: хочеш чи не хочеш забрати свій земельний пай, а його приєднують до присадибної ділянки і кажуть, щоб платив податок з обігу. Ще й за здане молоко – ПДВ, а в ньому лише затрати... Вітчизняна техніка, на думку пана Турака, – це металобрухт. Тому його господарство змушене було купувати три імпортні комбайни “Домінатор” за один мільйон гривень кожен, що прирівнюється до двох тисяч тонн зерна. Бурякозбиральний коштує нині до двох мільйонів, силосозбиральний – півтора мільйона, а за сільгосппродукцію пропонують копійки... Андрій Антонович загострив увагу ще на одній проблемі – з початком збору нового врожаю цукрових буряків на Волині почала падати гуртова ціна на цукор, яка опустилася нижче 4-ох гривень за кілограм, деякі покупці пропонують уже по 3.90-3.95. І це при тому, що собівартість кілограма цукру нового врожаю становить близько 3.40 гривні за кіло. Якщо ця тенденція продовжиться, селянин і на солодких коренях нічого не заробить, не зважаючи на те, що цьогорічний врожай цукристих вищий, ніж торік. Підтверджуючи сказане, Віталій Заремба навів невтішну статистику паритету цін на окремі види виробленої в Україні продукції. За 7 місяців року індекс цін на продукти сільськогосподарського виробництва становив 94,7 відсотка. У той же час на продукти промисловості – 116. Хіба так повинно бути у рік, проголошений державою Роком села? – Чого і скільки держава потребує від сільгоспвиробника – не відомо, – додає директор ПП “Прогрес” Володимир-Волинського району Анатолій Вітрук. – А виробнику потрібно це знати, аби не нести даремних затрат. Останні десять років ми лишень декларуємо безліч сільських програм, і чим їх більше, тим менше результатів. А залишковий принцип фінансування сільського господарства як був, так і залишається. Обіцяних компенсацій під посіви, доплат за великовагову худобу, молоко немає… У роботі “круглого столу” також узяли участь начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Аршулік, голова правління організації роботодавців сільського господарства області Анатолій Никонюк, директор Волинського інституту агропромислового виробництва Володимир Склянчук, голова правління ВАТ “Ковельсільмаш” Анатолій Понікарчук, інші зацікавлені особи. На думку учасників „круглого столу”, Верховній Раді та Кабінету Міністрів слід негайно прийняти комплексну Національну програму розвитку аграрного ринку на 2006-2015 роки. З цього приводу вироблено ряд рекомендацій до центральних органів влади, які, на думку волинських аграріїв, необхідно вжити для виведення аграрного сектора економіки з глибокої затяжної кризи, яку він нині переживає.
