«Ющенко винен». Такі слова останнім часом лунають з уст окремих політиків і громадян України...
«Ющенко винен». Такі слова останнім часом лунають з уст окремих політиків і громадян України. Президента звинувачують в розвалі Помаранчевої коаліції, у непослідовності, у м’якотілості. Як для мене — це образливо і необ’єктивно. Під час подання кандидатури Віктора Януковича на прем’єра, Віктор Андрійович сказав, що як у громадянина його душа була на боці помаранчевих. Але сталося інакше
Віталій СІВАК
На з’їзді партії «Народний союз Наша Україна» Президент, як її почесний голова, закликав патріотичні сили об’єднатися навколо «Нашої України» і спільно виступити на березневих виборах. Та «Українська народна партія», «Пора» і багато інших вирішили самостійно «здобувати булаву». І програли. То де ж тут вина Президента? Починаючи з 27 березня, все частіше і частіше на всю Україну висувалися претензії на посаду прем’єр-міністра, голову Верховної Ради, потім це ж почали робити з третьої сторони. То неправда, що протягом трьох місяців писалася коаліційна угода. Йшов торг за портфелі. Фракції і її керівники не думали про долю України і її народ. Тоді Президент неодноразово звертався до фракцій, що творили коаліцію, із закликом відмовитися від вузькопартійних амбіцій і кадрових претензій. А як ще інакше він міг діяти в умовах нової Конституції? Нарешті коаліційна угода була підписана, створена коаліція більшості. Усвідомивши, що Головою Верховної Ради йому не бути, Мороз зрадив коаліцію помаранчевих і український народ. Газета «Товариш» ще не встигла закінчити друкування «Коаліційної угоди», як Мороз перебіг до регіоналів і комуністів, заявивши, що його завдання об’єднати націю. Але ще ніколи і ніде зрадник не був консолідуючою силою нації. Помаранчева коаліція розпалася, виникла нова коаліція. То де ж тут ознаки причетності Президента до розвалу коаліції і вина? У цих умовах я особисто вважаю виправданими дії Президента на організацію «круглого столу», на підписання Універсалу національної єдності. Не вина його, що універсал не спрацьовує. Я усвідомлюю, що Президент, як всяка людина, може помилятися. Але в цій ситуації то був єдино вірний крок, що попередив Україну, вберіг від непередбаченого. А втім, на світі ще не народився той, хто б усім догодив. За наступні п’ять років фракції, що потерпіли поразку, будучи так близько від перемоги, можливо, навчаться поважати народ, який довірив їм свою долю і не робитимуть необдуманих кроків. Дай то, Боже.
