Як «втихомирювали» вантажника ТзОВ «Торчин—м’ясокомбінат»...
Як «втихомирювали» вантажника ТзОВ «Торчин—м’ясокомбінат».
Виконавчий директор ТзОВ “Торчин-м’ясозавод” Василь Лесик так аргументує свої дії: “Майстер холодильника Михайло Мельничук повідомив, що дві особи знаходяться в алкогольному сп’янінні і не виконують його завдання. Я дав наказ відкликати їх з роботи і відправити додому. Охоронці підійшли до одного з них — Миколи Чайки, але він не захотів покидати територію. Тоді вони завели його в роздягальню, щоб він переодягнувся, а після цього викликали дільничних інспекторів, які й повезли його в наркодиспансер та міліцію. Шарпанина, звичайно, була, адже охоронці вели його, а він упирався. Але потрапив він у лікарню не з нашої вини і не через побої”
Олександр НАГОРНИЙ
Майстер Михайло Мельничук, який дав вказівку вантажнику Миколі Чайці прибрати у роздягальні, а той не захотів цього робити, каже, що він “сам почав шарпатися, хоча в нього це перший випадок, він взагалі спокійний”. Один з охоронців Олександр Губчик по телефону твердив, що Микола Чайка “почав обзивати, ніхто йому руки не заламував, не тягнув у роздягалку”. Ось так, судячи з розповідей основних учасників інциденту, проходив процес утихомирення п’яного вантажника, тобто, на думку керівництва, — підтримка порядку та культури виробництва на м’ясозаводі. Чому ж тоді звертається до редакції “спокійний” чоловік і просить опублікувати листа, бо “якщо не допоможете, то буду писати в різні газети”? Трапилася ця подія ще 23 серпня 2006 року, після цього до 1 вересня Чайка перебував у центральній районній лікарні, згодом ще дев’ять днів — на лікарняному. І лише 18 вересня ц.р. пройшов судово-медичну експертизу, де й було встановлено, що спостерігається “забій лівої частини грудної клітки... забій лівого плечевого суглоба... наявні патологічні зміни зі сторони лівого плечевого суглоба”, а найголовніше — “дані тілесні ушкодження утворилися від травмуючої дії тупих твердих предметів, не виключається можливість, що у той час, який вказаний обстежуваним”. Можна було б, звісно, підозрювати, що Микола Чайка за такий значний строк після події міг десь нарватися на “тупі предмети”. Однак ця версія не клеїться, оскільки в неврологічному відділенні лікарні відразу 23 серпня ц.р. зафіксовано не тільки закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, а й забій грудної клітки та проблеми з лівою рукою і суглобом. А в 46-річного Миколи Чайки, жителя села Воютин Луцького району, на утриманні четверо школярів, дружина — інвалід ІІІ групи, лежача теща. Та ще й пам’ятник брату треба ставити, якого втратила сім’я півтора року тому. Тож куди більше довіри до розповіді Миколи Чайки, тим більше, що він навіть чистосердечно зізнався в наркодиспансері: до 3 години ночі 23 серпня справді мав застілля з спиртним, пив чимало, а вранці, приїхавши в Торчин на роботу, випив кухоль пива. Зрозуміло, чому було записано наркологами: “алкогольне сп’яніння легкого ступеня”. І від прибирання в роздягальні вантажників справді відмовився, бо він, мовляв, не прибиральниця. Хоча для того, щоб людина переодяглася, не обов’язково заламувати так руки, як каже Микола, що “ледве не по землі головою сунули”. Після цього (а в роздягальні були охоронці Олександр Губчик, Олександр Хрищук і сам директор — Василь Лесик, до речі, в минулому працівник правоохоронних органів), як стверджує Чайка, нібито “з носа кров лляла, і були кругом синяки”. До речі, його напарника — односельчанина Петра Марчука з роздягальні начебто вигнали, бо, мовляв, і ти отримаєш... Того ж дня Микола Чайка був звільнений з роботи за появу в п’яному вигляді на виробництві на основі висновку медичного закладу (п. 7 ст. 40 КЗпП України). Відразу були викликані аж два дільничні інспектори — Сергій Дацюк і Владислав Деребон. І ось в супроводі такого ескорту на директорській машині було доставлено вантажника в наркодиспансер, щоб таки встановити — запах алкоголю з рота відчувається. Миколу Чайку завезли до Луцького райвідділу внутрішніх справ наче для складання протоколу і кинули напризволяще, а в дорозі не зважали на його просьбу відвезти в лікарню (у нього ж навіть грошей не було). Якийсь перехожий допоміг дістатися до тутешнього медпункту, звідкіля й викликали “швидку допомогу” і в лікарні Чайку поклали в реанімацію, не дозволяли вставати. А тепер скажіть, будь ласка: чи можливе таке, так зване “перевдягання”, у недавні часи на державному підприємстві? Пригадується, як складали акта, шукали свідків, бригадир писав доповідну, випивоху розглядали на всіх зборах, вговорювали... Зрозуміло, власник підприємства нині панькатися не буде. Директор Сергій Пучаєв каже, що він вклав сюди мільйони, дав робочі місця, високу зарплату, випускає потрібну продукцію, а це не цінують. Однак працівники деяких приватних підприємств скаржаться, що власники, що хочуть, те й роблять. А про якесь співчуття до працюючих, співробітництво з профспілкою, інспекцією праці приватні підприємці і знати не хочуть. Навіть, буває, на територію інспекторів не пускають. Мабуть, справді вчорашні колгоспники до дисципліни не звичні. Хіба варто було господареві, що має багатодітну сім’ю, зранку хиляти пиво, ризикуючи втратити роботу, хай важку, але добре оплачувану? Може й конфлікту не було б? Пан Лесик каже, що “у вантажника кров заграла”, але це стосується і персоналу. А дільничних, бува, днем з вогнем не знайдеш, а тут вони напохваті. Невже в них іншої роботи немає, як виконувати накази директора підприємства, де виробляють ковбаси? Тільки сліпий міг не помітити синяків, а глухий не почути скарг Миколи Чайки на біль, коли його доставляли в наркодиспансер та міліцію. Як каже капітан Деребон, йому біля райвідділу було мовлено, що “коли тобі і болить, то хочеш йди, звертайся в лікарню”. Це не тільки не по-міліцейськи (правоохоронці!), а навіть не по-людськи. До речі, коли ми поставили пряме запитання лікареві неврологічного відділення Ірині Маркусь, яка опікувала Чайку, чи були синяки, вона відповіла: “Синяки були. На плечі — як чорним по білому. Якого походження, я не знаю”. З лікарні надійшло і повідомлення про пошкодження плеча в міліцію. Але ще чоловік лікувався, як з’явився відмовний матеріал в порушенні кримінальної справи: розслідування дільничних показало, що немає складу злочину. Постанову про відмову в порушенні справи не вручили Миколі Чайці. Лише 2 жовтня ц.р. після того, як кореспондент “Волині” побував на заводі та в селі Воютин Луцького району, до Миколи Чайки приїхала група міліціонерів з повідомленням, що з ним хоче поговорити помічник прокурора району. Нині скаргу Миколи Чайки розглядає прокуратура Луцького району, сподіваємось, що будуть взяті свідчення не лише з боку дирекції, але й від Петра Марчука та Олександра Хвойнікова, яких називає в листі до редакції дописувач. ... До речі, дільничний інспектор Владислав Деребон, посилаючись на повідомлення однієї луцької газети (мовляв, медики оглядали Чайку о 17-ій годині), висловив здивування: а де ж він гуляв, якщо від міліції пішов десь близько другої? Тож уточнюємо: в центральну районну лікарню Микола Чайка був прийнятий о 14.55 і привезли його на “швидкій” і не від бару.
