Релігієзнавець розповів, чи є конфлікт між волинським митрополитом та предстоятелем ПЦУ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.70 € 31.46
Релігієзнавець розповів, чи є конфлікт між волинським митрополитом та предстоятелем ПЦУ

«Наявність конфлікту намагаються роздмухати, показати перш за все з боку Московської церкви, з боку промосковських видань».

Фото Главком.

Релігієзнавець розповів, чи є конфлікт між волинським митрополитом та предстоятелем ПЦУ

На запитання журналіста видання «Главком» про нібито напружені стосунки митрополита Луцького та Волинського Михаїла з главою Православної церкви України Епіфанієм відповів Ростислав Павленко - народний депутат України, релігієзнавець, який курував процес проведення переговорів Петра Порошенка з Вселенським Патріархом Варфоломієм під час отримання Томосу

- Можна згадати митрополита Луцького і Волинського Михаїла, який в багатьох речах також висловлює позицію, відмінну від позиції Церкви. Як бути з цим? - поцікавився журналіст.
- Я би не сказав про те, що в нього геть інакше позиція в принципі. Окрім того Церква не є організацією, де всі повинні мати одну думку, очевидно, що це живий організм.
Владика Михаїл є членом Синоду зараз, його думку чують, він може вільно висловлювати, приймаються рішення. В ухваленнях рішень він також бере пряму участь. А наявність конфлікту намагаються роздмухати, показати перш за все з боку Московської церкви, з боку промосковських видань.

Я б взагалі так не ставив питання. Церква – не партія і не парламент, там не може бути фракцій.

- В інтерв’ю «Главкому» митрополит Михаїл згадував, що текст Томосу далеко не всіх задовольняє, переймається долею частини церкви, яка входила о Київського патріархату закордоном, а тепер відділена від УПЦ. Чи є відповіді на такі занепокоєння у Вселенського патріарха?
- Текст Томосу абсолютно відповідає тексту Томосів, які отримали інші автокефальні Церкви. УПЦ (ПЦУ) ні від кого не залежна, над нею немає іншої інстанції, крім Спасителя.
Міфи, які поширюють про Томос, спростовувались і спростовуються. Наприклад, намагалися говорити про те, що, мовляв, оскільки титулом Предстоятеля є митрополит, а не патріарх - то це не самостійна Церква. Це неправда. Серед незалежних (автокефальних) Церков три предстоятелі мають титул митрополита - це Польська Церква, Церква Чеських земель і Словаччини, і тепер Українська. Троє – мають титул архієпископа. Це Грецька Церква, Албанська, Кіпрська. Думаю, ні в кого немає сумнівів у їхній незалежності?
Цікаво, що сам почесний патріарх Філарет колись у інтерв’ю дуже слушно прокоментував, коли Українська Церква може стати Патріархатом. А саме тоді, коли об’єднає більшість українських православних, і коли її визнає більшість інших помісних Церков. Такий шлях - спочатку митрополія, потім патріархія - проходили багато сучасних православних Церков, які отримували Томос після набуття або відновлення незалежності відповідними державами. Але жодного значення для незалежності звучання титулу немає. Томос чітко визначає Українську Церкву як самостійну.
Що ж до права Вселенського Патріарха тлумачити найважливіші питання віровчення - то таке право йому надане ще Вселенськими Соборами. Зрештою, саме в силу таких повноважень Українська Церква отримала Томос, а з Філарета та митрополита Макарія були зняті накладені на них Московською Церквою санкції, а вся повнота колишніх УПЦ КП і УАПЦ були залучені до канонічного спілкування.
Часто згадують про отримання мира з Константинополя. Це – не залежність, а символічний зв’язок. Такий зв’язок підтримується й іншими Церквами – зокрема, давня Єрусалимська. Миро надається безкоштовно, і не може бути важелем впливу.
Інший часто вживаний міф – про закордонні парафії. Річ у тім, що «помісність» Церкви якраз і означає її пов’язаність з певною територією. До речі, грамота визнання Московської Церкви прив’язувала її діяльність до кордонів тогочасної Московської держави.
Але існують міжцерковні зв’язки, і за взаємною згодою Церкви мають різні представництва на території одна одної. У різних формах. Щодо української діаспори, то працює спільна комісія Вселенського Патріархату і УПЦ (ПЦУ) для визначення їхнього статусу, який влаштував би всіх. Тут церковна історія і право дають дуже широкий спектр рішень.
А от щодо «існування» УПЦ КП нещодавно дав вичерпну відповідь Верховний Суд. Крапку поставлено. УПЦ КП не існує. Існує УПЦ (ПЦУ).

- Наскільки багато єпископів в УПЦ (ПЦУ), які поділяють погляди митрополита Михаїла?
- Я б взагалі так не ставив питання. Церква – не партія і не парламент, там не може бути фракцій. Соборність прийняття рішень означає, що всі думки обговорюються, а далі приймається спільне рішення, яке підлягає виконанню.
Варто подивитись, як відбуваються засідання Синоду, як і які рішення приймаються – щоб побачити, як це є на практиці, - відповів Павленко.

Читайте також: У РПЦ пропонують зробити день анексії Криму загальнонаціональним святом​.

Ростислав Павленко.
Ростислав Павленко.

 

Джерело: Главком.