ТРАВНИКОМ ЗРОБИЛА ДОЛЯ

Для жителя Маневич Сергія Макарчука збирання лікарських трав стало головною справою життя.

До виходу на пенсію Сергій Федосійович двадцять років працював у Маневичах у «поштовому ящику» — виправно-трудовій колонії. І хоч на службі все було благополучно, все ж ті роки Макарчук вважає втраченими, оскільки лише «після тюрми» дістав можливість займатися тим, до чого справді лежить душа.
А почалося все з грибів. У Маневичах грибником є майже кожен. А Сергій Федосійович ще й маринує білі та польські за власним особливим рецептом. Тієї осені у Макарчуків вся кухня була заставлена банками з добірними «каліброваними» грибочками.
— Хіба продавати будеш, Федосійовичу? — дивувалася сусідка. — У Львові на ринку з руками відірвуть.
— Та який з мене бізнесмен, — віджартовувався Макарчук, який зроду нічим не торгував.
Часи тоді були важкі, зарплати і пенсії вчасно не виплачували. І коли Сергій Федосійович зібрався до Львова, щоб провідати сина-студента, то згадав слова сусідки. На Привокзальному ринку, де він соромливо (як-не-як майор у відставці) дістав із сумки кілька банок з грибами, їх в ту ж мить розкупили. А чоловік, який навпроти торгував травами, ліками з них, дуже шкодував, що йому не дісталося цих поліських делікатесів. І Сергій Макарчук пообіцяв привезти наступного разу. Так і зав’язалося його знайомство з львівським травником Романом Кльоком, яке згодом переросло в співпрацю.
— Пан Роман якось запропонував мені поїхати з ним в Карпати по трави. Ми з ним довго бесідували, і я зрозумів, що це людина, яка дуже любить природу, багато знає про кожну рослину. Добиралися поїздами, автобусами, а то й пішки. Часом у пошуках пучечка якоїсь рослини доводилося йти десятки кілометрів, — згадує Сергій Федосійович, який тоді годинами мав змогу слухати про трави, секрети приготування лікувальних зборів.
У своєму супутнику Макарчук відчув близьку йому душу. Імпонувало те, що львівський травник не ставив собі за мету забагатіти на фітотерапії. Співпрацював з науковцями Львівського медінституту, підтримував зв’язки з травниками з різних куточків України. А, головне, пан Роман виявився добрим вчителем, який не боявся ділитися своїм досвідом.
— Почав я самостійно збирати лікарські рослини. Не просте діло правильно їх висушити. Пан Роман наказував, щоб сухий цвіт волошок зберігав синій колір, а коров’яку — яскраво-жовтий, щоб рослини не втрачали цілющих властивостей. Мені робота з травами подобалася. Та одного разу, повертаючись мотоциклом з лісу, потрапив у страшну аварію. Половину обличчя майже знесло. Лікарі не давали гарантії, що виживу, — повертається Сергій Федосійович до подій майже десятирічної давності.
Його врятував завідуючий відділенням щелепно-лицьової хірургії обласної лікарні Дмитро Струк. Фахівці, які проводили перед операцією обстеження, згодом зізнавалися, що оцінювали шанси на виживання, як мінімальні. П’ять діб Сергій Макарчук був між життям і смертю, потім почалось повернення з того світу. Дружина Люба, медсестра за професією, не відходила ні на крок. Далі чекала ще одна операція.
— Скільки буду жити, не забуду Струка — від Бога лікаря, — каже Сергій Федосійович. — Я і до аварії мав проблеми із здоров’ям, турбували нирки, відкладення солей, був інвалідом ІІ групи. А після операції вже ніхто не вірив, що зможу повернутися до повноцінного життя. Але я на той час встиг «заразитися» збиранням трав, інтерес до цієї справи змушував забути про нездужання. Та ще й пан Роман передавав мені зі Львова свої ліки. Пив я спиртовий екстракт із 18 різних трав, взятих у відповідних пропорціях, який прискорює одужання, приймав інші фітопрепарати, вживав настойку ехінацеї, лікувальні чаї, і за рік-другий став себе почувати здоровою людиною. Навіть від групи інвалідності відмовився, — ділиться Сергій Федосійович.
Доля і згодом його не балувала. Важку операцію перенесла дружина. Трагічно загинув середній син. Від болючих страждань, переживань, важких думок рятувався спілкуванням з природою, щоденною працею від світання до смеркання.
— Часом до кривавих пухирів треба натрудитися. От у суботу заготовляв корені вовчуга польового, — показує мозолясті долоні Сергій Макарчук. — А ще ж потім мушу коріння холодною водою відмити, підготувати до сушіння.
У дворі свого багатоквартирного будинку в Маневичах травник зробив невеличку літню кухню з піччю. «Прописалися» лікарські трави і на маминому обійсті в селі Кукли, а гордовито-колюча розторопша, незамінна при лікуванні печінки, окупувала всю дачну ділянку.
Сам Сергій Макарчук себе цілителем не називає. Зібрані й висушені лікарські рослини переважно відвозить до Львова, де разом із своїм учителем — паном Романом готує готові настойки, збори, розфасовані в акуратні пляшечки і пакетики. От і з собою прихопив Сергій Федосійович настойку на випадок грипу, застуди, бронхіту, багатьох інших хвороб, приготовлену аж з шістнадцяти складників.
— Не зважайте на не зовсім приємний запах, тут все корисне — звіробій, аїр, дев’ясил, цикорій (трава та корінь), шавлія, кора верби, грецький горіх (листя), подорожник, грицики, дрік красильний, лофант, спориш, гладича (стручки та плоди), чистотіл. Усі ліки готуємо на свяченій воді, але, як консервант, тут використано нашатирний спирт. Дуже важливо дотримуватися точної пропорції, готуючи збір, знати технологію приготування.
Улюбленою рослиною Сергія Макарчука є ехінацея, настойка з якої є завжди в холодильнику. Робить її окремо з листя, з квітів, з трирічних коренів рослини, потім усі три настойки змішує. Це — ліки для зміцнення імунітету, антивірусний засіб, що допомагає також при депресіях, нервовому виснаженні. А от для доньки Аліни тато завжди має сироп квітів мати-й-мачухи. Квіти треба пересипати цукром, закопати банку з майбутніми ліками на півметра в землю на кілька тижнів. Аліна вже студентка, але коли їде на навчання, бере з собою батькові настоянки.
Багато хто з жителів Маневич, та й з сіл району уже встигли переконатися, що ліки від Макарчука є справді помічними. Хоча Сергій Федосійович і не завжди, і не всім береться допомогти. Каже, що хворий мусить обстежитися, з’ясувати діагноз, та й трави треба підбирати в кожному випадку індивідуально.
Згадує, як довго шукав у чистій зоні волинських лісів зимолюбку, борову матку, як сходив з паном Романом і Закарпаття, і Прикарпаття, вишукуючи рідкісні рослини, при цьому залишаючи їх на насіння, висаджуючи дрібні корінці. Адже має природна аптека служити ще й дітям, і онукам.
До лікування травами Сергій Федосійович радить ставитись з розумом, проявляючи терпіння. Комусь результат буде очевидним через кілька тижнів, іншому знадобиться півроку, а то й рік. Жінкам, яких турбують мастопатії, фіброми, радить пити сік чистотілу, зібраного у травні. Починати треба з 5—10 крапель на півсклянки води, щоденно збільшуючи дозу на одну краплю — аж до 45, потім — у зворотньому порядку.
Звертаються жінки з порушеним обміном речовин за морозником. Це — отруйна рослина і займатися самолікуванням травник не радить, ліки треба пити за визначеною схемою. Приходять і подружні пари, коли чоловік зловживає спиртним. Є і від алкоголізму ліки — настойка з чебрецю, баранця, копитняку й любистку. Світ рослин такий багатий і різноманітний, що для кожного в ньому є свої ліки, — переконаний Сергій Макарчук.