ТОРБИНКА З СІЛЛЮ ДЛЯ ШКОЛЯРА

Хлопчиків і дівчаток, які сидять за партами з 400-грамовими мішечками на голівках, ми побачили в Луцькій гімназії № 4, яка входить в європейську мережу «Школа сприяння здоров’ю».


Галина СВІТЛІКОВСЬКА



«Добрий день!» — дружно піднялися, вітаючи нас, учні
4-А класу, всі, як один з незвичними для ока «вантажами» на голівках. І в жодного при цьому торбинка не впала.
— Звикли. Буває навіть на перерву біжать, а зняти забувають. Це з першокласниками важко, поки привчаться, — каже Олена Віталіївна Шостак, класовод і заступник директора з навчально-виховної роботи.
А самі вихованці Олени Віталіївни по-дорослому розмірковують про те, що незручності, які були на перших порах, варто перетерпіти заради гарної постави, доброго зору. Відчувається, діти обізнані і з проблемами профілактики захворювань хребта, і з загальними засадами здорового способу життя, і навіть з деякими медичними аспектами, актуальними для нашої місцевості.
— Через брак йоду страждають розумові здібності. А ми завжди користуємося йодованою сіллю, тому й справляємося з складною програмою навчання, — міркував школярик про важливість йодної профілактики.
Загальна загрозлива статистика про стан здоров’я школярів, здається, уже нікого в суспільстві не шокує. Звиклося. Хіба що з нагоди тієї чи іншої дати понарікаємо на Чорнобиль, на екологічні негаразди, на медицину. Усе правильно. Але мало констатувати, що 90 відсотків школярів мають ті чи інші відхилення у здоров’ї, треба діяти, починаючи з сім’ї, з школи, не очікуючи поки щось зміниться на рівні держави, поки посадовці приймуть свої паперові рішення.
— Здається, дрібниця — подушечка з сіллю. Але зайдіть в клас: у нас дітки сидять рівненько, як «гвіздочки». Ніхто «не пише носом», бо як тільки хтось більше, ніж потрібно, схилиться, подушечка падає. У мене на кожен клас є окрема папка з інформацією про кожного учня. Маю змогу простежити зміни. Нерідко приходять «першачки» з порушеннями зору, а через кілька років бачимо, що зір нормалізовується. Так само важливо й не допустити патологій хребта. З кожною такою дитиною ми серйозно працюємо, — розповідала лікар гімназії Надія Дмитрівна Коробенко, фахівець більш як з 50-літнім стажем.
Надія Дмитрівна радить усім батькам, діти яких мають сколіотичні зміни в хребті, виготовити нескладний пристрій — своєрідне робоче місце школяра. Це — спеціальний лежак, на якому дитині із сколіозом зручно й корисно для здоров’я готувати уроки, дивитися телевізор. Конструкція проста, потрібно мати лише дві широкі дошки. Одна — по ширині плечей і довжиною до стоп. Другу закріплюють під кутом до 40 градусів, щоб, лежачи на ній, дитина легко діставала ліктями підлоги. Лежачок треба обтягнути м’якою тканиною чи постелити на нього одіяло. Коли вчити уроки не за столом, а на такому лежаку — хребет не піддається навантаженням, коригується. Подібні пристрої Надія Дмитрівна колись бачила в Ялтинському санаторії для дітей, хворих на сколіоз. Сфотографувала, замалювала, а згодом разом з багатьма батьками мала змогу пересвідчитись, наскільки це ефективно діє при лікуванні сколіозу. Як і обов’язкові «шведські стінки» в квартирі, щоб дитина вдома могла виконувати спеціальні вправи.
В гімназії ж діти із сколіозними змінами хребта мають змогу додатково займатися лікувальною фізкультурою в спеціальних групах. У Листках здоров’я, які є в кожного вчителя у класному журналі, медики розписують режим фізкультурних занять, харчування, дають індивідуальні рекомендації для кожного школяра.
— Програма складна, і кожна хвилина уроку дорога, але обов’язково виділяємо час для фізкультурної п’ятихвилинки. У нас розроблено комплекси вправ для різних вікових груп. Першачки, наприклад, «пишуть» плечем, голівкою літери, цифри. Усе продумано так, щоб працювали всі м’язи, щоб дітям було цікаво. Маємо багато методичних розробок на цю тему. З багатьох шкіл області до нас їдуть за досвідом, — говорила Олена Віталіївна, поспішаючи до своїх щебетливих вихованців.
В рамках європейської мережі шкіл, де одним з головних пріоритетів вважають здоров’я учнів, гімназія працює з 2000-ого року. Подав таку пропозицію директор Олександр Андрійович Мишковець, її підтримали і вчителі, і медпрацівники, і батьки, і самі діти. Налагоджені зв’язки з Київським інститутом фізичної культури та здоров’я, викладачі якого відвідували гімназію, проводили семінари-тренінги для педагогів, аналізували зроблене колективом, високо оцінюючи системність і новаторство у сфері запобігання хворобам.
— Коли ми в червні прийшли сюди з онучком, який збирався в перший клас гімназії, то вже тоді зауважили, що тут дбають не тільки про знання дітей, а й про здоров’я. У нас перевіряли, як розвинені м’язи спини, рук, чи вміємо ловити м’ячик, проводили інші тести, а тоді дали «домашнє завдання» на літо — робити з дитиною спеціальні вправи. І з цією сіллю тут добре придумали. Воно для вчителя наче й зайвий клопіт, але заради здоров’я дітей цим варто займатися, — дякувала педагогам і медикам гімназії бабуся одного з маленьких школяриків, яка прийшла, щоб забрати онука після занять.
Ну, а дітлахи з охотою позували з торбинками на голові перед фотооб’єктивом, жваві, непосидючі, рухливі. А коли в школяриків після останнього уроку такі веселі оченята, коли в них світиться допитливість, інтерес до всього нового, коли енергія просто б’є ключем, — значить і гімназія, і її вихованці заслуговують на найвищий бал, як школа сприяння здоров’ю.