Постраждалі в аварії та їхні родичі потребують нашої підтримки.
Автокатастрофа на Горохівщині: Лариса Слободюк поховала доньку і вимолює здоров’я для травмованих зятя та онуків, - допоможімо!
Минуло десять скорботних днів, відколи всі, хто почув про жахливу аварію в Печихвостах, жалісливою думкою, молитвою чи співчуттям доторкнулися до горя родин, в яких вона відібрала найдорожчих людей
Їх, на жаль, уже не повернути. Рани від непоправної втрати ятримуть довіку серця тих, хто похоронив цвіт своїх сімей і родин.
Цими днями вдалося поспілкуватися з мамою загиблої 34-річної Світлани Личак Ларисою Слободюк. Словами не переповісти, скільки болю незримо живе в материнському серці, яке майже двадцять років тому виплакало океани сліз за сином Петром. Помер від невилікованої хвороби, щойно почав розквітати вродою і розумом, у віці 14 років.
Донька Світлана, як і для кожної неньки, була розрадою, душею, яка вже сама зенітно раділа материнству і жила найгарнішими мріями молодої берегині. Не судилося.
Має заради кого витримати все, що судилося долею, бо вдома татуся чекає восьмирічна донечка Оксаночка. Дівчатко зі зламаними рученятами вже йде на поправку, а ось її дев’ятирічний братик із набагато складнішими травмами, на жаль, почувається гірше.
Коли писалися ці рядки, пані Лариса супроводжувала з реанімаційного відділення КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» в травматологічне відділення Волинської обласної лікарні зятя Михайла. Його стан наразі є важкий і вимагає ще хірургічних втручань. Восьмого серпня Михайлові Анатолійовичу виповниться 40 років. Попереду, дасть Бог, має бути довге життя. Має заради кого витримати все, що судилося долею, бо вдома татуся чекає восьмирічна донечка Оксаночка. Дівчатко зі зламаними рученятами вже йде на поправку, а ось її дев’ятирічний братик із набагато складнішими травмами, на жаль, почувається гірше. У Луцьку йому зробили операцію на ніжки, однак один Бог знає, скільки їх ще буде потрібно маленькому для повного одужання.
Цього тижня син пані Лариси Олександр і невістка Марія транспортували Вадимчика в одну з київських клінік. Пані Лариса попросила адресувати сердечну вдячність завідувачу травматологічного відділення КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» Анатолію Шекеті, лікарю-травматологу цього відділення Романові Якобчуку, завідувачу реанімаційного відділення Олександрові Якобчуку, всім медикам Горохівської і Волинської обласної лікарень, який дбали і дбатимуть про її рідних своєю фаховістю й чуйністю. Здавалося, почуття переповнювали її, коли висловлювала їх для всіх донорів, кров яких стала цілющою для Вадимчика.
Я довго просила пані Ларису Євгенівну продиктувати номер її банківської картки. Потрібні реквізити знайшла у Facebook на сторінці Ані Новосад ( номер картки 5168 7427 2680 0125 Слободюк Лариса Євгенівна). Чомусь думається, що попри її скромність багато хто виявить бажання відчути себе людиною із доброти серцем. Попереду ж бо у внука й зятя – довготривале дороговартісне лікування.
* * *
Нехай професіоналізм лікарів і Божа милість допоможуть із нашими молитвами й 28-річному Андрієві Байраку. Його мама Наталія Петрівна серцем переповідала вдячність за зцілення сина лікарям травматологам Волинської обласної лікарні Олегові Каліщуку і лікареві-травматологу Михайлові Валігурському, всім-усім працівникам цього медзакладу, завдяки яким Андрій іде на поправку після двох складних операцій на ногах, руці.
Наталія Петрівна, яка чи не щодня проносить крізь себе людський біль, бо працює фельдшером Печихвостівської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, каже, що відрадно, що є серед нас люди, яких не потрібно попросити про допомогу. Рідні постраждалих в автокатастрофі, з якими розмовляла, одним із перших таким назвали подружжя Оксани і Тараса Щерблюків, багатьох своїх рідних, друзів, односельчан…
…Від Андрія Байрака в лікарні не відходить дружина Оксана. Обоє безпросвітно сумують за загиблою донечкою Андріаною, якій у вересні виповнилося б чотири рочки, але… Тепер дівчатко радітиме на Небесах Ангелятком, якщо мама і тато, восьмирічний братик Дениско ніколи не будуть розлучатися. Нехай від цього береже всіх Господь.
