Насіння брукви використовували для полоскання рота і горла при запальних процесах, а сік і коренеплоди — як ранозагоюючий, протиопіковий, сечогінний і відхаркувальний засіб. Бруква — цінний вітамінний продукт в зимовий і особливо в ранньовесняний періоди, коли відчувається нестача вітамінів. У лікувальному харчуванні її рекомендують при запорах, але вона протипоказана при гострих захворюваннях шлунково-кишкового тракту...
У результаті самосхрещення листяної капусти і ріпи з’явилась бруква. Ця харчова рослина була широко розповсюджена у Західній Європі в період середньовіччя. Особливо полюбили брукву в Німеччині та Англії. Під час Другої світової війни німці нею годували полонених та остарбайтерів. А ось бруква з м’ясом стала національною англійською стравою. Вона була улюбленим овочем Гете. Її цінували як кормову, харчову та лікарську рослину. Насіння брукви використовували для полоскання рота і горла при запальних процесах, а сік і коренеплоди — як ранозагоюючий, протиопіковий, сечогінний і відхаркувальний засіб. У стравах брукву використовують у сирому вигляді (в салатах) і після кулінарної обробки (смажену, печену, парену, в супах). Бруква — цінний вітамінний продукт в зимовий і особливо в ранньовесняний періоди, коли відчувається нестача вітамінів. У лікувальному харчуванні її рекомендують при запорах, але вона протипоказана при гострих захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
ГРУША, ЯКА РОСТЕ У ЗЕМЛІ Цей бульбистий соняшник, або земляну грушу, індійці називали топінамбо. Після того, як рослина з’явилася в Європі у 1610 році, за нею закріпилася назва топінамбур. Великою популярністю вона користувалася в Бельгії та Голландії, її відварювали у вині з вершковим маслом. У Росії коренеплоди земляної груші настоювали на вині і рекомендували для лікування серцевих захворювань, хворих на цукровий діабет. Бульби використовують у їжу вареними, печеними і навіть сирими. Ця рослина добре переносить зиму у відкритому грунті. За хімічним складом вона близька до картоплі, хоча поживна цінність її дещо нижча. Але можна приготувати смачну страву із земляної груші. Почищені бульби нарізати кубиками, покласти в кипляче молоко, наполовину розбавлене водою і варити на слабкому вогні до готовності. Молоко злити в іншу посудину, довести його до кипіння, покласти туди вершкове масло, змішане з пасерованою пшеничною мукою і, помішуючи, варити до загустіння. Залити цим соусом земляну грушу і акуратно, щоб не пом’яти, перемішати. Подавати посипану зеленим кропом або петрушкою. На 300 г топінамбура — 200 г молока, 2 столових ложки вершкового масла, 1 столову ложку пшеничного борошна, сіль і зелень до смаку.
