Неймовірним у цій історії є і той факт, що страшну аварію, в яку потрапив житель Горохова Василь Терновик, за кілька місяців перед тим передбачила народна віщунка. Тоді ж вона напророкувала молодому чоловіку не тільки щасливе закінчення, а й… народження сина. І все збулось!..
Неймовірним у цій історії є і той факт, що страшну аварію, в яку потрапив житель Горохова Василь Терновик, за кілька місяців перед тим передбачила народна віщунка. Тоді ж вона напророкувала молодому чоловіку не тільки щасливе закінчення, а й… народження сина. І все збулось!
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ,Василь УЛІЦЬКИЙ
МОТОРОШНЕ ПРОРОЦТВО – Нашій Софійці мав виповнитися рік, як вона раптом захворіла. Що болить – ще не могла пояснити – і весь час плакала. Нам порадили поїхати у Бистровицю до баби Катерини, – розповідає Ніна, дружина Василя Терновика. – Баба помолилась над донечкою, потім вилила яйце і раптом каже: “Ой, а я бачу аварію у вас у сім’ї, – глянула вона на нас стривожено. – Чи то вже була аварія... – потім додала. – Але нічого – усе закінчиться добре. Бачите ж, – уже усміхалась баба, показуючи на вилите яйце, – це знову ви разом, а це – двоє ваших діточок – дівчинка і хлопчик...” Звісно, Терновики нічого не бачили, бо нічого в цьому не розуміли, – тільки переглянулись одне з одним після слів про “двох діточок”, адже у них тоді була тільки одна донька Софійка. Уже вдома, розмірковуючи над словами знахарки про аварію, вони згадають випадок, як незадовго перед тим Василь розбив машину, хоч сам серйозних травм в аварії не отримав. Подумали, що баба Катерина саме цю аварію мала на увазі, тому і заспокоїлись. Розмова з бабусею була у січні, а біда прийшла у квітні…
ЗНЕСТРУМЛЕНА ЛІНІЯ ПЕРЕТВОРИЛАСЬНА ПЕКЛО 12 квітня 2004 року після сильного буревію, який пронісся над Гороховом, Василь Терновик у складі бригади електриків з трьох чоловік виїхав на місцевий ливарномеханічний завод, де вітер пошкодив лінію електромережі. Знеструмили лінію, на якій належало працювати, і приступили до роботи… Це все, що пам’ятає Василь Терновик. Наступне, що він чітко пригадує – стіни у палаті Волинського опікового центру. Туди він потрапив після кількох днів у реанімаційних відділеннях горохівської і луцької лікарень. Протягом майже двох тижнів, яких і зараз не пам’ятає чоловік, його життя висіло на волосинці – 28річного Василя вертали з того світу.… Згодом спеціальна комісія встановила, що електрики все робили правильно. Але втрутилась стихія, чого передбачити люди не могли: поривом вітру раптом зірвало дріт з сусідньої лінії під напругою у 10 тисяч вольт і кинуло його на знеструмлену лінію, де саме працювала бригада. Вмить шини, на яких стояли Василь Терновик і його колега Олександр Маркевич, опинились під напругою у 10 тисяч вольт. Напругою, яка може перетворити людину на попіл… Потерпілих привезли в лікарню у стані клінічної смерті. Медики робили все можливе і неможливе. Та, на жаль, через день 33річного Олександра Маркевича не стало… Відчайдушну боротьбу зі смертю, яка, здавалось, у таких випадках є неминучою, тепер медики вели за життя Василя.
18 ОПЕРАЦІЙ ЗА ПІВРОКУ Навіть коли Василь опритомнів, його життя ще не було у безпеці. У багатьох місцях тіло молодого чоловіка обвуглилось, тому протягом тривалого часу він був практично повністю забинтованим. Найбільше постраждали череп і коліна, на яких “згоріла” не тільки шкіра, а й частково кістки. На щастя, до мозку опіки не дістались. За словами завідуючої Волинським опіковим центром Луцької міської лікарні, заслуженого лікаря України Лідії Шепель у Василя уже почалось омертвіння обвуглених кісток на черепі і колінах. На голові кістка омертвіла на ділянці розміром 14 на 18 сантиметрів – практично весь череп. Колінні суглоби були розкриті. Усе мало закінчуватись ампутацією ніг. Але медикам вдалось провести дуже складну реконструкцію – із здорових м’язів на ногах і руці вони сформували клапті, якими перекрили ці кісткові дефекти на колінах і черепі. Тільки рука більш як місяць була пришита до голови! Змертвіла кістка на голові була знята (залишилась тільки тоненька пластинка) і лікар Тетяна Зубанова провела нарощування м’яких тканин: клаптик, взятий зі скроні, вдалось навіть не розтягнути – а виростити на спеціальному пристрої – і наростити його на голові. Це – повноцінна м’яка тканина. Загалом, Василь переніс 18 надважких операцій. Дивом вважають не тільки те, що чоловік вижив, а й те, що лікарям вдалось врятувати його ноги, які довелося відновлювати заново, адже колінні чашечки були обвуглені. І після сьомої операції на ногах Василь пішов!
ДО ЦЕРКВИ – КОЛИ... НІКОГО НЕМА – Ви не можете уявити, як я, коли вже почав очунювати, марив сам проїхатись на автомобілі, – розповідає Василь. – Але вперше сів за кермо через півроку після аварії – саме приїхали хлопці мене провідати і я попросився прокататись навколо лікарні. Автомобіль для Василя – тепер перший помічник, коли треба відійти трохи далі від дому. Але, каже, останнім часом став падати зір і ввечері він вже не сідає за кермо. А на короткі відстані ходить пішки. Хоча трішки накульгує. Особливо важко іти сходами. Та й предметів, важчих п’яти кілограмів, піднімати лікарі не радять – Василеві потрібно постійно себе берегти, кожні дватри місяці він їздить в опіковий центр на консультації. Не зважаючи на це, коли в їхній квартирі батьки робили ремонт, Василь допомагав, як міг. Хоч і каже, що “з однією рукою (ліва рука під час аварії сильно ушкоджена) – то не помічник”. – Основна тепер моя допомога у домі – бавитися з дітьми. Також Василеві доводиться постійно ходити в шапці. Щоб не демонструвати величезні шрами на голові. – Після цього випадку я став більше замислюватися над питаннями життя і смерті, релігії, щодня молюсь за здоров’я людей, які мене врятували і які нам допомогли, але до церкви так і не ходжу, – каже Василь. – От у Почаїв недавно їздили. Але одразу запитання: “Чому у шапці?” Так і тут. Не люблю весь час пояснювати. Все одно ж скажуть: “Зніми шапку – так не можна у церкві”. Тому сповідаюся у знайомого батюшки, коли нікого в церкві нема…
НАВІЩО УЗД, КОЛИ Є БАБА КАТЕРИНА? – Розкажіть про народження Дмитрика. – А, – то до мами. Нін, розкажи, – усміхається Василь до дружини. – Якщо чесно, то багато хто казав, що моя друга вагітність – це ризиковано, – каже Ніна. – Мовляв, мало часу минуло з моменту, коли Василь повернувся з лікарні, а йому ж стільки там антибіотиків давали… І Терновики поїхали за порадою до своєї другої хрещеної мами. Так вони тепер називають Лідію Шепель. (А другий хрещений тато, до речі, Василь Цях, – головний інженер Горохівського РЕСу, який під час аварії надав першу медичну допомогу Василеві.) І почули від лікарки: “Ви нікого не слухайте. Все буде добре – народжуйте!” – Дізнавались наперед – у Софійки буде братик чи сестричка? – Так баба Катерина ще за два роки до того сказала, що в нас буде син. Та й УЗД не помилилося, – жартує Василь. А Ніна одразу розповідає, як чоловік до неї у пологовий будинок щодня приходив із квітами! Тепер синДмитрик і татоВасиль – нерозлийвода. Навіть в садочок синочок не дуже хоче ходити – йому усе дай з татом бавитися. Особливо, грати у футбол. – Коли я ще був весь у гіпсі і лежав, завідуюча опіковим мені сказала: “Повір, ти ще будеш ходити і у футбол грати”. І, як бачите, і її слова збулися. Я не тільки ходжу, а з Дмитриком ще й м’яча можу поганяти. – Я – Шевченко, – вигукує і одразу демонструє як він копає м’яча трирічний Дмитрик. Сміємося усі. Заради цього чуда, яке напророкувала Терновикам бабацілителька, треба було вижити!
