ЯК ПОСТАВИТИ ЗАСЛІН «ПОРЧІ»?

Цього навчають у школі природно-духовного лікування Ольги Табачук, біоенергоінформтерапевта і масажиста з 17-літнім стажем практичної роботи.

Оксана КРАВЧЕНКО

Заняття відбуваються щонеділі в обласній науковій бібліотеці в Луцьку. Вхід безкоштовний. Приходять люди різного віку — і юні студентки, й старенькі бабусі. Хтось залишається надовго, хтось розчаровується, довідавшись, що тут справді треба навчатися, працювати над собою.
— Я чула, що ви «порчу» добре знімаєте, тому й прийшла. А «теорія» мене не цікавить, я молитви пам’ятаю і до церкви ходжу, — буває, каже слухачка, сподівання якої не виправдались.
— А ви не задумувалися, чому ж до вас, якщо ви справді богомільна, знаюча жінка, чіпляється ця «порча»? — парирує Ольга Табачук, яка переконана, що у більшості людей, вразливих до впливу негативної енергії, проблема криється не зовні, а на рівні духовної сфери. На цьому й будує свої оздоровчі програми, в ефективності яких багато хто з лучан встиг переконатися на власному досвіді.
— Я перенесла мікроінсульт, мала глибоку психологічну кризу. Страшно навіть згадувати. З березня почала ходити до Ольги Василівни на масаж. Вона зі мною багато бесідувала, вчила робити вправи. А в квітні вперше я пішла до Стиру, стала занурюватися у воду разом з групою. І знаєте, відчуваю себе здоровшою і душею, й тілом, — ділилася лучанка Євгенія Ліщук.
Чимало молодших учасниць клубу Ольги Табачук розповідали, що привело їх сюди бажання вирватися з депресії, з полону життєвих невдач, фізичних і моральних страждань. З окремими з них ми спілкувалися менше року тому на березі засніженого Стиру. Їх там можна застати щоранку. Адже в основі занять з оздоровлення, які проводить Ольга Табачук, — навчити людей поповнювати себе животворчою енергією природи. І від багатьох членів клубу цього разу почули, що дивним чином їхнє життя міняється в кращий бік: зникли страх, безсилля, з’явилася надія, впевненість у собі, а відтак і особисті, і ділові справи вирішувати стало легше.
— А в цьому нічого дивного нема. У більшості людей заблоковані канали, через які ми поповнюємо себе енергією. Через це й стаємо беззахисними, ослабленими. Я ж вчу, як відкрити ці канали, як відновити зв’язок з животворним Божим джерелом енергії, а тому веду своїх слухачів і в храм Природи, і в собор, адже молитва — це дуже сильна «антивірусна програма», говорячи мовою нинішнього комп’ютерного покоління, — міркує Ольга Табачук.
Сімнадцять років тому вона зацікавилася темою оздоровлення людини, підвищення її духовних і фізичних можливостей. Сьогодні, коли слово екстрасенс вийшло з моди, стало майже лайливим, Ольга Табачук не боїться згадувати, що саме з інтересу до сеансів Анатолія Кашпіровського розпочалась нова сторінка в її житті. Потім було навчання, а згодом і робота в центрі Полуніна в Луцьку. Працювала в кабінеті при обласному центрі здоров’я, практикувала самостійно. І навіть коли хвиля інтересу до біоенергетики спала, коли більшість колег «по цеху» знайшли інше застосування своїм знанням і вмінням, Ольга продовжувала розвивати тему свого зацікавлення, працюючи з людьми. Як сама каже, був цей шлях не простим, не приніс особливих матеріальних винагород, але моральне задоволення від роботи мала завжди.
— Сім років працювала в масажному кабінеті при лазні. Мені там дуже подобалось. Баня — це не тільки очищення тіла, а й звільнення від негативної енергії. Ви не задумувалися, чому на куполи храмів кажуть «церковні бані»? Напевне, слово баня таїть глибший зміст, аніж ми в нього вкладаємо. І я воджу своїх слухачів не тільки до річки, а й в лазню, в парилку. Зараз кістяк нашої групи становить 15—20 осіб. Людей перейшло через мій клуб дуже багато. Відгуки гарні. Шкода тільки, що працювати поки що ніде, виникли проблеми з приміщенням, — ділиться Ольга Табачук, якій вже не вперше доводиться шукати новий куток.
Розповідає, що був період, коли, на прохання хворих, пробувала вести прийом вдома. Але переконалася, що, звільняючи інших від негативної енергії, так званої «порчі», в стінах своєї квартири, мимоволі ставить під загрозу членів родини. У них почали виникати проблеми, погіршилося самопочуття. Тому нині стоїть перед дилемою: і домашніх шкода, і хворим гріх відмовляти. Єдина відрада — ранкові заняття із однодумцями біля Стиру та щонедільні зібрання в бібліотеці, де орендують приміщення коштом членів клубу. А ще додають оптимізму слова вдячності багатьох людей, яким вдалося допомогти.