УЗАКОНЕНА КРАДІЖКА ДІТЕЙ

Кров’ю обливається серце, коли читаєш публікації Степана Колесника в газеті “Сільські вісті” про трагічну долю трьох маленьких беззахисних синочків Анатолія Півня з Житомирщини, котрих підступно продала за океан директор Радомишльської школи-інтернату Предко при потуранні суддів і прокурорів.

Ростислав ЧАПЮК,
голова обласної організації “Захист дітей війни”, народний депутат України другого скликання, почесний магістр права

У номері за 27 жовтня ц. р. газета сповістила, що навіть не допомогло доручення Президента України Генеральному прокурору України провести розслідування обставин цієї виключної по цинізму події, а Верховний Суд узаконив беззаконня, застерігши, що така ганебна судова ухвала оскарженню не підлягає. Саме тому я змушений звернутися безпосередньо до законодавчого органу України.
Якщо вже судді не знайшли правових підстав визнати кровного батька батьком синочків, то як могли вони разом із злочинною мафією нехтувати правом живої бабусі маленьких наших співгромадян, яка втратила дочку, а бездушні освітянські чиновники з суддями забрали від неї навічно внуків. Хіба можна так вбивати своїх співгромадян у демократичній державі?
Винних у цій трагічній і ганебній історії багато, але є вина і Верховної Ради, бо закони творені в законодавчому органі, за якими підлі люди торгують безневинними і безпомічними дітьми. Ця історія з дітьми повинна прискорити судову реформу, щоб судді відчули відповідальність перед народом за свої ухвали, пора кінчати з їх безстроковим статусом.
Хіба це нормально, коли Президент України дає доручення особисто Генеральному прокуророві, а відписку пише його заступник? Це ганьба, з якою не повинен змиритися ні Президент, ні Верховна Рада! Верховній Раді України варто негайно висловити недовіру Генеральному прокуророві згідно із статтею 122 Конституції України. Може, новий Генпрокурор знайде нові обставини цієї резонансної справи для її перегляду судами.