На польсько-українському переході в Дорогуську, що в Люблінському воєводстві, створилася величезна черга ТіРів...
На польсько-українському переході в Дорогуську, що в Люблінському воєводстві, створилася величезна черга ТіРів.
Анджей ВАВРИНЮК
Офіційно водії великоваговиків змушені чекати на відправлення 28 годин, повідомила 24 грудня 2006 р. митна служба у Білій Підлясці. А неофіційно це триває значно довше — навіть до трьох днів. Минулої неділі був серед водіїв, які застрягли у гігантській черзі. Перетину кордону чекають автомобілі з Польщі, Казахстану, Литви, Іспанії, Німеччини, Росії, Молдови, Білорусі, а найбільше — з України. На околицях Холма останні в черзі стоять тіри, якими керують Сергій Асешук та Микола Грабко. Розсерджені водії розповіли: «Їдемо з Гамбурга до Києва. В дорозі були добу. Бачимо на інформаційних таблицях, що до прикордонного переходу — 20 кілометрів і рахуємо: на кілометрі вміщається приблизно 40 вантажівок. Отже, перед нами стоїть не менше 800 тірів. У такій черзі ще не доводилося опинятися, а працюємо водіями вже понад 6 років. Добре, що знаємо пана Геня, який мешкає поблизу, хоч привезе гарячої їжі». За півтора кілометра від Холма зустрів автомобіль, яким керує мешканець Луцька. Назвався Валентином Неонюком із фірми «Каскад». Їде із Антверпена до Дніпропетровська. Вдома не був від минулого вівторка. Сподівається, що на Новий рік буде з родиною. У Вульці Окопській (5 кілометрів перед кордоном) зустрівся з ще одним водієм із Луцька. Ігор Тарасюк у п’ятницю (22 грудня) о третій ранку став у чергу. Його маршрут — із Німеччини до Києва. — Моя фірма з Волині надає транспортні послуги, — каже він. — Ніколи ще не доводилося опинятися у такій черзі. Добре, що нема морозу. Протягом останніх двох років найдовше довелося стояти десять годин. Усі мої співрозмовники не знали, або не хотіли називати причин такої прикрої ситуації. Не скаржилися також на важкі умови, в які потрапили, чекаючи переходу. «Така вже водійська доля», — казали...
