Конфлікти у сфері соціально-трудових відносин, які виникають один за одним на підприємствах та в установах, що є власністю територіальних громад, сигналізують про тривожну тенденцію...
Лариса КУРЕПА, начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в області
Конфлікти у сфері соціально-трудових відносин, які виникають один за одним на підприємствах та в установах, що є власністю територіальних громад, сигналізують про тривожну тенденцію.
Причиною їх є дуже вільне трактування органами місцевого самоврядування права управляти підприємствами та установами комунальної власності. Ігноруючи трудове та господарське законодавство, а також — статут і колективний договір Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства, керує цим підприємством виконком Ратнівської селищної ради. Тому і взяв на себе таку функцію, як затвердження штатного розпису для працівників підприємства. Проте хоча ще в липні минулого року штатний розпис, складений з врахуванням державної соціальної гарантії щодо мінімального розміру заробітної плати, був поданий для затвердження селищному голові, протягом 4-ьох місяців питання не вирішувалось. Лише після звернення працівників підприємства до відділення Національної служби посередництва і примирення селищний голова В.М. Кулик повідомив, що «на сьогодні розбіжності відсутні, оскільки...штатний розпис ВУЖКГ затверджений на засіданні виконавчого комітету 30.10.2006 року». Отже, незважаючи на те, що Кодекс законів про працю України надає підприємствам усіх форм власності самостійність у встановленні розмірів оплати праці на основі колективного договору, селищний голова не сумнівається у праві виконавчого органу селищної ради затверджувати розміри посадових окладів працівникам підприємства. При цьому протягом липня-жовтня, коли колдоговір був «на затвердженні», їх основну заробітну плату було занижено, адже в їх посадових окладах за цей період не враховано, що з 1 липня мінімальна заробітна плата підвищувалась до 375 грн. Окрема тема — юридична обгрунтованість деяких наказів начальника управління охорони здоров’я Луцької міської ради, які призводять до періодичного виникнення гострих розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин в колективах медичних закладів обласного центру. Так наказом від 26 вересня 2006 року начальник управління зобов’язав головного лікаря станції швидкої медичної допомоги «усунути добове чергування» в цьому медичному закладі. Невже керівнику та юристам управління не відомо, що Кодексом законів про працю України затвердження правил внутрішнього розпорядку віднесено до компетенції трудового колективу. Не дивно, що намагання головного лікаря виконати наказ управління охорони здоров’я викликало, як висловився голова первинної профспілкової організації М. Киричук, «дестабілізацію і напругу в колективі». У ході вивчення правових передумов виникнення цієї конфліктної ситуації встановлено, що правила внутрішнього трудового розпорядку закладу не відповідають галузевим правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів та установ системи охорони здоров’я України (а відповідність типовим правилам — це вимога законодавства), не диференціюють режиму роботи виїзних бригад і в результаті — не можуть ефективно регулювати питання режиму роботи працівників закладу. Адже галузевими правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено, що за рішенням трудового колективу дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24-ьох годин (крім водіїв санітарного транспорту). У кожному конкретному випадку питання встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24 годин має вирішуватись лише за згодою працівника і профспілкового органу закладу охорони здоров’я. Залишається сподіватись, що належне доопрацювання сторонами правил внутрішнього трудового розпорядку працівників станції швидкої медичної допомоги м.Луцька та затвердження їх у встановленому законодавством порядку трудовим колективом, врегулює проблему, яка спричинена перевищенням повноважень в наказі управління охорони здоров’я. Представникам органів місцевого самоврядування необхідно насамперед чітко усвідомлювати, що при управлінні підприємствами комунальної власності недопустимо порушувати чинне законодавство, зокрема Кодекс законів про працю України.
