Історія на завершення дня: «Ми з тобою що — ​через чоловіка забудемо про те, що сестри, чи як?»

Галина аж сіла. З кімнати вийшла сонна Світланка. Побачивши тата, що збирає речі, мала підійшла до нього і, взявши за руку, попросила посидіти поруч, аби заснула:

— Татові потрібно йти, — ​чужим для себе голосом мовила Галя. — ​Їм із тітонькою Ірою давно час іти.

Ірина стояла і намагалась не привертати до себе уваги. Йти їй було нікуди, а опинитись посеред ночі на вулиці вона явно не бажала.

— Галю, давай не будемо… — ​мовила сестра. — ​Ми з тобою що — ​через чоловіка забудемо про те, що сестри, чи як? Хай він іде, а ми з тобою про все поговоримо.

Галина на неї навіть не поглянула.

— У вас у всіх рівно пів години на те, аби зібрати речі. Щоб квартира була порожня, що не візьмете — ​завтра на смітнику буде, — ​Галя вийшла в іншу кімнату.

— Галь, Галь, — ​біжить за нею чоловік. — ​Ти про що? Перша на годиннику. Давай зранку на свіжу голову. Ну куди ми з Ірою зараз подамося? Сама знаєш, що з грошима в обох туго.

— Удвох, — ​уже не стримуючись, гаркнула жінка. — ​За двадцять сім хвилин у цьому домі не буде ні тебе, ні моєї сестри, ні Світлани. Зрозумів?

Данило вражено замовк. Де й ділась його ніжна і всепрощаюча Галюня. Зараз вся аж пашіла невдоволенням. Здається, поглядом спопелить. Ще щось сказати намагався, але не дала.

Їх у батьків було п’ятеро — ​Галя найстарша. Тато і мама рідко згадували про дітей. Їм головне було за комір залити. Де й брали на те все кошти, адже у домі ніколи не було порожньо. Різні «друзі» і «подруги» змінювали одне одного вдень і вночі. Галасливі компанії стали звичним явищем. До років шести Галинка думала, що це й нормально, і так у всіх, адже іншого ніколи не бачила. А потім до подружки в гості пішла і була дуже здивована, відчувши атмосферу нормального дому.

От тоді дівчинка і заприсяглась собі, що зробить усе, аби жити ось так — ​нормально. Аби засинати і прокидатись у тиші, аби ні брат, ні сестри не мали от такого життя.

Вона борсалась як могла. Сама до столиці поїхала. Перші ночі на вокзалі ночувала, а коли знайшла роботу на ринку, впросилась спати на складі. Той склад став її першим «домом» аж на два місяці. Потім вона, роззнайомившись із дівчатами-продавчинями, пішла на квартиру з ними.

Ну а вдома все за класиком: чоловік і сестра її явно не чекали. І Світлана теж не привіталась, вийшовши з кімнати. Хоч і на житло, й одяг, що був на дівчинці, — ​на все те заробила саме Галя.

Але якщо ті просто працювали і гуляли, то Галя складала копійку до копієчки. Батьки грошей не надсилали — ​їй не було на кого надіятись.

Ну а потім їй дуже пощастило: вона таки змогла поставити невеличкий столик на ринку з різним дріб’язком. Це був старт, уже за десять років Галя мала три невеликі магазинчики і квартиру в кредиті. Продавцями взяла своїх сестер. У неї вони ж і жили. Галя виконала обітницю, яку дала сама собі ще дитиною.

А потім у її житті з’явився Данило. То була любов, яка накрила дівчину з головою, затулила вуха і очі, позбавила здатності думати й оцінювати ситуацію тверезо. Подруги не раз їй говорили, що її чоловік не святий, але ж хіба вона чула. Прийняла у свій дім його з дитиною. Від першого шлюбу той мав доньку Світланку. Дівчинці було шість років, і мала вона ще й вельми непростий характер. Галину вона не сприймала принципово. Не віталась і не реагувала, якщо та їй щось казала. Просто ніби й не було Галі в домі. Данило все те бачив, але просив почекати, поки дитина звикне. Три роки минуло — ​не звикла.

 Просто ніби й не було Галі в домі. Данило все те бачив, але просив почекати, поки дитина звикне. Три роки минуло — ​не звикла.

Ну а сьогодні Галя на два дні раніше з відпустки повернулась. Готель їй у Туреччині не сподобався, та й на душі було якось неприємно увесь той час. Ніби передчуття якесь недобре. Не відпочинок, а казна-що. От і прилетіла додому без попередження. І думала з аеропорту Данила набрати, але в останній момент передумала. Щось не дало…

Ну а вдома все за класиком: чоловік і сестра її явно не чекали. І Світлана теж не привіталась, вийшовши з кімнати. Хоч і на житло, й одяг, що був на дівчинці, — ​на все те заробила саме Галя. Данило не міг ніяк роботи знайти підходящої, а від ринку у нього в голові паморочилось, ось і шукав себе уже три роки.

Ту квартиру Галина продала. Вирішила раз і на все життя залишити минуле в минулому. Навіть речі звідти не забрала. Геть без зубної щітки вийшла, віддавши ключі новим власникам. Про сестер своїх теж чути нічого не хотіла. З Іриною все було ясно і без слів, а от у Каті, меншої сестри, запитала: «Як довго?». З того, як сестра почервоніла, все зрозуміла: Данило казав правду і про неї.

Звісно, всі каялись і просили забути. Кожен ледь не на коліна ставав перед Галиною і говорив, що без неї не виживуть. Вона знала: ​правду кажуть, але її це не обходило вже. Щось у ній змінилось. Щось світле згасло і залишило після себе чорну порожнечу. Можливо, колись вона зможе чимось її заповнити, але не зараз. Зараз вона збирає своє життя докупи, а от чи вдасться?

Читайте також: У День закоханих у Луцьку одружилися 12 пар молодят (Фото, Відео)

Анна КОРОЛЬОВА