Було колись гарне наше село Домашів. З однієї вулиці розбудувалось на три. Люди в нас працьовиті, дуже хороші. Спочатку працювали в колгоспі «Нове життя» майже задарма. Але завжди співали люди на обжинках, на вечорницях, де дівчата при лампі гасовій пряли. В клубі грали вистави «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка» та інші. Були весілля, хрестини частенько...
Микола ПУШКАР
Було колись гарне наше село Домашів. З однієї вулиці розбудувалось на три. Люди в нас працьовиті, дуже хороші. Спочатку працювали в колгоспі «Нове життя» майже задарма. Але завжди співали люди на обжинках, на вечорницях, де дівчата при лампі гасовій пряли. В клубі грали вистави «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка» та інші. Були весілля, хрестини частенько.
Село тепер занепадає. Зараз у нас майже половина хат — порожні. Колгосп розвалився. Надбання наших трудівників розкрадене. Тисячі голів худоби зникло, зникли і капітальні приміщення, де вона стояла. Чимало працьовитих рук тепер без роботи. Але люди залишились людьми. Культпрацівник, яка в цей складний час працювала в клубі майже безоплатно, організувала з стареньких жінок фольклорний хор. І знов у селі стало чути пісню. І коли будуть при владі не манкурти, а патріоти, з Божої ласки житиме село і наша Україна на віки вічні! Хор, організований Надією Василівною Бугайчук, виступав на святі села, в Луцьку, коли був фестиваль «Берегиня». Співають у хорі сільські трудівниці Тетяна Савчук, Галина Мудрак, Євгенія Пушкар, Надія Блащук, Нікіліна Мудрак, Ольга Бойченко, Ольга Грек та поетеса нашого села Ніна Пушкар. Допомогу в роботі гуртка надають вчителька Ніна Тарасівна Подзюбанчук, медпрацівник Олеся Іванівна Радіон. Мені вже 82-ий рік. Пережив і перебачив я багато. Гарно, коли виступають артисти-професіонали з чимось змістовним. Та коли телеканали крутять «Криве дзеркало» або московську «попсу», яка гребе гроші з України мішками, — це обурює. Коли дивлюсь на наших нещасних «зірок», то мені стає їх шкода. Невже нема кому з них зробити справжніх артистів-патріотів, які любили б Україну? То чи не варто належно оцінити подвижництво замучених рабською працею в колгоспі жіночок (половина з яких — вдовиці). Вони співають так, що не гріх показувати по телебаченню, передавати їх виступи по радіо.
