Прочитала у газеті «Волинь» публікацію про Романа Васильовича Притолюка, який очолює сільгосппідприємство у селі Мирному Горохівського району...
Прочитала у газеті «Волинь» публікацію про Романа Васильовича Притолюка, який очолює сільгосппідприємство у селі Мирному Горохівського району.
Любов ВОНСОВИЧ
Хоч я давно вже не живу в цьому селі, але тут народилася, виросла, на сільському кладовищі похоронені мої батьки. Знаю керівника мирненського господарства як дуже добру людину, дбайливого хазяїна, який зумів зберегти виробництво. Щоденних клопотів у нього вистачає, але він ніколи не забуває про тих, хто звертається до нього за допомогою. Щоправда, я сама помочі у нього не просила, але коли минулого літа приїхала провідати могили рідних, довелося дуже довго чекати рейсового автобуса на зупинці. Маю хворі ноги, тож нездужала йти пішки до траси. Прибравши на кладовищі, мусила більше двох годин сидіти на зупинці. Роман Васильович помітив, що давно виглядаю транспорт. Пора якраз була гаряча — жнива, але він сам запропонував підвезти мене. Погодьтеся: таке трапляється нечасто, коли керівники відкладають нагальні справи, щоб допомогти незнайомій людині. Я була зворушена до сліз, і тепер часто згадую цей випадок, який красномовно свідчить про душевні якості Романа Притолюка. м. Луцьк.
