Цього літа ми відпочивали у місті Генічеськ Херсонської області. Місто невелике, курортне, відпочиваючих багато, особливо тих, які приїхали з дітьми...
Цього літа ми відпочивали у місті Генічеськ Херсонської області. Місто невелике, курортне, відпочиваючих багато, особливо тих, які приїхали з дітьми.
Анна БАРАНЮК, студентка факультету міжнародних відносин ВДУ
Але умов для нормального перебування у Генічеську немає: практично скрізь у приватному секторі (а це переважна більшість міста) біля будинків на вулицях стоїть сміття, бо вивозять його два рази на тиждень, а мені здалося, що й рідше. І стоять каструлі, мішки із відходами майже на проїжджій частині, над усім цим літають мухи. За наше двотижневе перебування у Генічеську багато наших знайомих, зокрема дітей, захворіло. Страждали кишковими розладами, підвищеною температурою, головним болем, дехто навіть лежав у місцевій лікарні. Хіба ж це сервіс? Прикро, що ми все це спокійно сприймаємо, немов так і має бути. У курортному місті немає питної води і її треба купувати. Під час поїздки мене вразило, яка наша велика чудова країна недоглянута. Ну, немає в неї справжнього господаря, хоч плач! Це ж треба так «запустити» Україну, і це при багатих ресурсах і природних умовах. Як можна настільки занедбати те, що нам дав Бог і матінка-природа? Українську мову на Сході зневажають, її можна почути лише з уст тих людей, які приїхали з Західної України на відпочинок. Продавець одного із магазинів, коли почула українську говірку, навмисне погано обслуговувала клієнтів, треба було довго чекати, натомість російськомовних покупців вона швидко обслуговувала, даруючи їм приємну посмішку. То хіба ж так ведуть себе громадяни розвинутої країни? Коли ми з радістю прибули на залізничний вокзал, передчуваючи довгождану зустріч із рідною домівкою і з близькими, то я з прикрістю відмітила, що станція «Луцьк» має теж не найкращий вигляд, вокзал значно поступається і Рівненському, і Здолбунівському... Все ж хочеться вірити, що все в нас ще попереду і скоро з гордістю ми будемо говорити про свою державу, бо зараз нам так мало є приводів для радості, що б там не говорили брехливі політики і пустомелі-артисти. Тож давайте будувати Україну разом, додаючи у цемент для підвалин розвитку держави краплину любові і доброти і тоді неодмінно наші з вами зусилля матимуть позитивний результат!
