Школярі та педагоги з Нововолинська здійснили незабутню мандрівку...
Школярі та педагоги з Нововолинська здійснили незабутню мандрівку Побачити село, де народився і виріс великий патріот України, відомий бізнесмен і меценат із Канади, побажали переможці цьогорічного шкільного етапу ІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та їх учителі. І таку можливість вони отримали за сприяння начальника управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Олександра Моренка та завдяки ентузіазму методиста міського методкабінету Феодосії Півницької, учителів-словесників шкіл Нововолинська. Верхнє Синьовидне Львівської області, яке зовсім недавно із села стало селищем (таке буває дуже рідко), причаїлось у мальовничій місцині із подекуди гірськими краєвидами, розмальованими у привабливі червоногарячі кольори. І хоч до справжніх Карпат ще далеченько, їхній романтичний дух відчувається в усьому: і в тій же колоритності пейзажів, і в специфічній галицькій говірці, і в архітектурних елементах забудови. А школа-одинадцятилітка, куди ми прибули найперш, дихнула на нас давньою історією. Пояснили: це ще “австрійське” помешкання, якому більше ста років. Тому косметичний ремонт, яким були і тепер зайняті майстри, — життєва необхідність. Щиро і тепло приймали тамтешні педагоги своїх колег з Волині. Побували в одному з корпусів (школа розміщена аж у трьох приміщеннях), де на другому поверсі опановував ази початкової науки Петро Яцик. До речі, директор одинадцятилітки Наталя Миронівна Федорів до останніх днів листувалась із своїм славетним земляком, який завдяки своїм благодійницьким діям став відомим не лише в Україні, а й на теренах інших держав. – Він працював на відродження України. “Я це мушу зробити” — були його слова,— про це нам повідала добровільний гід із Верхнього Синьовидного Анастасія Федорівна Яцульчак. Саме ця невгамовна жіночка разом із офіційним екскурсоводом, учителем історії місцевої школи Юрієм Мироновичем Кирсеєм показали нам місце, де стояла хатина Яциків, покликали близького їх родича, який живе в селищі. Пан Петро — чоловік, на жаль, уже покійної сестри Ірини. При зустрічі з нововолинською делегацією, яка налічувала 47 чоловік, згадавши свого швагра, розчулився, сльозинки пам’яті з’явились у його очах. “Нам Петро завжди казав: “Працюйте — і вам воздасться”. Для нього інтереси України були понад усе. І хоч різні думки стосовно оцінки громадської і меценатської діяльності Петра Яцика довелося почути на його малій батьківщині, переважила така: він зробив чимало для України. Тому пам’ятник, який планують відкрити у день старту ІV Міжнародного конкурсу, який носить його ім’я, буде даниною пам’яті від справжніх патріотів Петру Яцику, який своїми пожертвами відроджував рідне слово і науку, сприяв його утвердженню, що так необхідно молодій державі. Цю тезу, підкріплену безліччю прикладів, розвинула у своїй невеликій, але насиченій за змістом лекції викладач української мови факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, автор багатьох мовознавчих праць професор Олександра Антонівна Сербенська. Нововолинцям випала щаслива нагода поспілкуватися цього дня з Олександрою Антонівною, чиї книги для школярів давно вже стали настільними. А своєрідним, тільки вже літературним продовженням діалогу про культуру і чистоту мови стала бесіда з письменником, науковцем зі Львова Василем Габором. Доповнювали, надавали емоційності й колоритності своєрідному “круглому столу” атмосфера та інтер’єр місця. А зібрались екскурсанти у затишній чудовій піцерії “У Юрія Кульчинського”, власником якої є Володимир Кашицький, член Ліги українських меценатів, яка проводить цей конкурс. Алла ЛІСОВА.
