...— А у вас ще, виявляється, і лимони ростуть? — запитала я, побачивши квітуюче лимонне деревце.— Може, і врожай збираєте?
— Ростуть. І врожай збираємо. Особливо люблять їх куштувати наші маленькі внучки Наталочка та Іринка. Одна з них у Львові живе, інша тут, сини-двійнята — Роман та Віталій — ощасливили нас ними. А лимони з’явилися років з сім тому. Дали знайомі стебло з трьома листками, розказали, як виростити.
— І як же це робити, коли не секрет?..
Одного суботнього дня, коли я прикрашала церкву, зайшла жіночка з величезним оберемком пахучих осінніх квітів. . — Це з базару? — запитую. — Та де, біля хати вирощую. Квіти дуже люблю, можна сказати, кохаюся в них. Тепер померзло все, ото лишки. А влітку, хто не пройде, всі про насіння питають. — І де ж ви насіння берете? Довіряєте своєму чи купуєте? — Спочатку купувала, а тепер сама збираю і вирощую. Дещо проростає, а дещо — ні. Хочете, і з вами поділюся. Нехай душу звеселяють... Так я познайомилася з сім’єю Світлани та Ростислава Максимчуків, які ось уже 30 років проживають у Луцьку. Світлана Зіновіївна працює проектантом електричного обладнання в інституті “Укрмашпроект”. В наступному році буде 30 років, як вона в цій установі. Розповідає, що колись її організація майже розпадалася. Але тепер знов замовників багато. Світлана Зіновіївна розповіла про своє останнє замовлення: вона робить реконструкцію електричного обладнання пологового будинку та поліклініки. Пан Ростислав теж електрик за фахом, але іншого профілю, працював довгий час на КРЗ, тепер через інвалідність вдома. Та не здається хворобі, допомагає дружині в усьому. Скажімо, проклав на городі труби, зробив таку собі зрошувальну систему, щоб жінка воду відрами не тягала. А ще, зізнався, розділяє любов дружини до квітів, особливо пильнує за трояндами. Сусіди кажуть, що таких великих та пишних, певне, і не знайти в місті. — А у вас ще, виявляється, і лимони ростуть? — запитала я, побачивши квітуюче лимонне деревце.— Може, і врожай збираєте? — Ростуть. І врожай збираємо. Особливо люблять їх куштувати наші маленькі внучки Наталочка та Іринка. Одна з них у Львові живе, інша тут, сини-двійнята — Роман та Віталій — ощасливили нас ними. А лимони з’явилися років з сім тому. Дали знайомі стебло з трьома листками, розказали, як виростити. — І як же це робити, коли не секрет? — Дуже просто. Листя з гілочки обламайте. Поставте у воду на тиждень. Якщо навіть коріння не встигло відрости, нічого. Посадіть у добре зволожену землю і накрийте банкою (так, щоб край її вгруз у землю). Поливайте щодня, але не заливайте, щоб не перезволожити грунт. Коли пустить листок, банку зніміть. І нехай щепка росте в тому ж горщику. — А коли пересаджувати? — Побачите, що лимону тісно, тоді й беріться за роботу. Свій ми пересаджували через три роки. Землю брали звичайну, з городу, перемішували з піском та тією, що продають у спеціальних магазинах. Обов’язково на дно покладіть кілька камінців, шоб був дренаж. Та й горщик візьміть з діркою, аби вода не застоювалася. За вашу працю і догляд лимонне деревце віддячить щедрим врожаєм. Ірина СТЕПАНЯН. Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО. м.Луцьк.
