Курси НБУ $ 36.57 € 37.75
За кількадесят метрів від білоруського кордону горохівські аматори «націлили» в сторону сусідів… музичні колонки (Фото)

Митці-патріоти кажуть, що довіку пам’ятатимуть обличчя всіх бійців, які слухали їх.

Фото Василя ГРИБА.

За кількадесят метрів від білоруського кордону горохівські аматори «націлили» в сторону сусідів… музичні колонки (Фото)

Митці приїхали з концертами до захисників, які несуть службу на Поліссі. Потребу в цьому відчули ще в перші дні війни. Відтоді воюють із ворогом кожен на своєму місці: ініціюють благодійні акції за підтримки горохівського міського голови Віктора Годика, депутата Волинської обласної ради Тараса Щерблюка, а зібрані співом гроші передають на потреби ЗСУ

Допомагав землякам у мирні дні, допомагає й на війні

Як реалізувати задум потрапити на бойові позиції, не знали, та цими днями в кабінеті Віктора Годика начальник відділу культури Олександр Шепшелей зустрів Сергія Годлевського, відомого волинянина, історика, учасника Революції гідності і воїна з перших днів російської агресії в Україні. Свого часу він, уродженець тутешніх Галичан, працював головою Горохівської районної державної адміністрації.

Гарно ж як на Поліссі літом! Золотиться пшениця, скрізь зелено, квіти! Нащо ж вам, люди, війна?!

У рідному селі Сергій Сергійович тепер не має змоги бувати так часто, як хотілося б. Однак він ніколи не обминає спілкування з земляками й особисто з лідером Горохівської громади. У воєнний час справжнім чоловікам є що вирішувати. Почувши про ідею друга-мера і місцевої творчої еліти, взявся допомогти зустрітися бойовим і творчим побратимам. Із командирами «подомовлявся» швидко. Не минуло й двох діб — ​запросив артистів на передові позиції біля кордону. Мовляв, їх там дуже чекають.

Пісні взяли з собою ті, в яких душа — ​любов

Горохівчани до концертів готові завжди, тож зібралися швидко. Пісні вибрали найактуальніші та найліричніші. «Міркували: чи потрібні ми там, де щохвилини чекають «прильотів»? Чи слухатимуть наш спів люди, які щосекунди дивляться на кордон? Що відповімо, якщо хтось байдуже натякне: мовляв, не до пісень?» — ​не приховували тривоги Олександр Шепшелей і його творчий побратим, головний спеціаліст відділу культури Василь Гриб.

«Хлопці, будем жити, будемо любити, і життя, і любов будем боронити».
«Хлопці, будем жити, будемо любити, і життя, і любов будем боронити».

Почувши про триденні гастролі на передовій, везти колег власним бусом зголосився в. о. директора Горохівського НД «Просвіта» Юрій Романюк.

 

 До доброї справи долучилися керівник квартету Іван Якушик, режисерка Іванна Шлапак і керівниця народного аматорського ансамблю народної пісні «Горохівчанка» Софія Заліпа.

 

До слова, співучий добровольчий екіпаж адресував вдячність Вікторові Годику. Міський голова за власні кошти заправив автівку. А також подбав, щоб екіпаж співав не на голодний шлунок!

Співали і на небо поглядали: звідти могли прилетіти «привіти»

А на кордоні сонечко сяяло, наче промовляло: гарно ж як на Поліссі літом! Золотиться пшениця, скрізь зелено, квіти! Нащо ж вам, люди, війна?!

 

— Щоб спитати про це в білорусів, ми навіть музичну колонку повернули в їхню сторону. Нехай знають про наш бойовий незламний дух! — ​розповів Василь Гриб, як роздивлялися, яка місцина буде їм сценою.

 

Протягом трьох днів запланували чотири концерти «З вірою в Перемогу», а тепер кажуть, що довіку пам’ятатимуть обличчя всіх бійців, які слухали їх.

 

Знайомитися починали піснею «Єднаймося, браття, у коло». Професіоналізм, музика і змістовні слова, а найперше щирість виконання дуже швидко взяли в полон військових, які до цієї зустрічі жили лише війною і думками про родини.

 

 Горохівчани, наче соловейки, виспівували на імпровізованих сценах у лісах на галявинах про Україну, мрії і про любов. Торкалися до сердець легкокрилою «Волинь моя» Степана Кривенького. А коли зазвучала «Усміхнися, мамо», від її душевності змовкли навіть птахи.

— Спершу трохи поглядали на небо: звідти щохвилини могли прилетіти «привіти». Але дуже швидко острах розтопився в аурі доброзичливості, яку публіка засвідчувала нам оплесками, усмішками і …сльозами вдячності на очах.

«Хлопці, бережіть себе, нам ще заміж треба!»

Іванну Шлапак, авторку сценарію концерту, і Софію Заліпу чоловіче товариство щедро обдаровувало галантною увагою і букетами. Десь купленими і нарваними в лісі. Артистки кажуть, що ці квіти не проміняли б на найгарніші в світі. До слова, на кордоні служать і жінки. З ними відразу теж подружився творчий колектив. Після виступів всі хотіли фотографуватися, тож на згадку матимуть десятки світлин.

 

— Такого ще у нас не було. Виступ горохівчан розчулював і надихав: у нас є за кого і за що воювати! Радію, що талановиті земляки погодилися приїхати на інші позиції. Їх там уже чекають, бо звістка про цей концерт миттю облетіла околицю. Нехай лиш передихнуть кілька днів, — ​вдячно прокоментував гастролі на кордоні офіцер відділу соціально-гуманітарного забезпечення Луцького прикордонного загону Сергій Годлевський.

 

— Які ж я маю знайти найгарніші побажання, щоб попрощатися з такою неймовірною публікою? — ​хвилювалася ведуча Іванна.

— Скажи просто: «Дзвоніть, пишіть — і ми приїдемо!» — ​підказали їй колеги. Іванна промовила їх після бадьорих пісенних слів «Хлопці, будем жити, будемо любити, і життя, і любов будем боронити». Запевнила з любов’ю і підтекстом, що й після перемоги горохівчани співатимуть своїм новим друзям у всіх регіонах України, куди вони їх запросять! 

 

 

 

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel