Курси НБУ $ 39.60 € 42.28
«Мам, я вже не можу...»: окупантів, які відмовилися воювати, утримують в гаражі на Луганщині

Загарбників-відмовників морять голодом.

Фото Укрінформ.

«Мам, я вже не можу...»: окупантів, які відмовилися воювати, утримують в гаражі на Луганщині

Їх щонайменше десятки, але можуть бути й сотні

Батьки відмовників розповідають, що їхніх синів тримають у полоні. Про це йдеться в  матеріалі видання «Настоящее время».

«Сидимо у підвалі, без їжі. Сказали, триматимуть тут приблизно два дні. Куди далі – невідомо. Я телефон потай проніс. Речі забрали. У кого знаходили телефони, ламали їх на місці. Спимо на ношах. Світла нема, сидимо у темряві. Сказали, додому вас ніхто не відправить. Спочатку СІЗО, потім «губа», а далі суд. І суд типу буде тут, у Луганську», - таке повідомлення отримала мати одного з окупантів Артема Горшеніна.

Мам, я вже не можу: так спілкуються, ніби ми не знаю хто. Ми там стояли воювали три з половиною місяці, а звернення таке, що...

«Каже: нас ображають, принижують честь та гідність. Каже: «Мам, я вже не можу: так спілкуються, ніби ми не знаю хто. Ми там стояли воювали три з половиною місяці, а звернення таке, що... Жахливе звернення загалом», – розповідає мати іншого окупанта Микити Лазарева Світлана Єлчева.

За словами солдатів, їх тримають десь поряд із містом Брянка у Луганській області.

Матері відмовників розповідають, що їхніх синів охороняють «вагнерівці».

«15-го липня, він мені повідомив, що їх 20 людей утримують у підвалі без їжі. Сказав, що їх не б'ють, але з ними розмовляють, проводять політбесіди. Якщо у Брянці вмовляли спокійно, пропонували звання, зарплату хорошу, то тут уже перейшли на погрози, статті, що їх посадять за дезертирство», - розповідає Горшеніна.

Бійці інженерно-саперної роти, що базується в Абхазії, повідомляли своїм матерям, що не можуть звільнитись зі служби. Командири не підписують їхні рапорти. На шляху з Ростова до Луганської області 12 липня вони записали відео - зупинили свою автоколонну та відмовилися продовжувати рух.

Після цього солдатів таки доставили до Брянки, там помістили до казарм і проводили бесіди.

«Син сказав, що охоронці, які їх охороняють, трапляються добрі. Іноді їжу приносять потай. Один навіть дозволив їм піднятися нагору, щоб погрітися на сонці, бо внизу дуже холодно. Сплять вони на ношах, в чому є - в одязі. Контракт розірвати не дають. Додому, кажуть, вас ніхто не відпустить: спочатку буде СІЗО, потім «губа», потім буде суд - там же, у Луганській області», - розповідає жінка

Через деякий час з телефона Артема почали надходити заспокійливі повідомлення. Батьки запідозрили, що телефон їхнього сина таки знайшли, а коли запитали для перевірки «як звати їхнього кота» - на зв'язок ніхто більше не виходив.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Telegram Channel