У Волинському училищі культури і мистецтв майбутніх фахівців готують не лише їхні викладачі, спеціалісти з музики, танцю, режисури та інших видів мистецтва, а вже стало доброю традицією, що на зустріч з студентами запрошують знаних митців України, викладачів музичних академій...
У Волинському училищі культури і мистецтв майбутніх фахівців готують не лише їхні викладачі, спеціалісти з музики, танцю, режисури та інших видів мистецтва, а вже стало доброю традицією, що на зустріч з студентами запрошують знаних митців України, викладачів музичних академій. Вони, можна сказати, проводять з молодими спеціалістами майстер-клас. Ось і нещодавно в училищі побувала доцент Львівської музичної академії імені М. Лисенка, член Національних спілок композиторів та кобзарів України Оксана Василівна Герасименко
Анастасія ФІЛАТЕНКО
Не буде перебільшенням, коли скажемо, що вона, музикант-бандурист, співачка, композитор, наділена особливим талантом, світлим, ніжним, як її душа. Це неординарне явище в царині українського мистецтва. Вона досконало, майстерно грає на бандурі, пише для цього унікального народного інструмента музику як інструментальну, так і вокальну, сама виконує твори, яких у її репертуарі понад дві сотні. Разом з нею на сценах України і багатьох країн світу виступають як солісти-інструменталісти, так і творчі музичні колективи. З приємністю слід відзначити, що в основному всі знані волинські бандуристки, які закінчили у свій час Львівську консерваторію, знають і шанують її батька, професора цього вищого музичного закладу, все життя якого пов’язане з бандурою, — Василя Герасименка. Мало того, що він вміє тонко передати своїм студентам досконале звучання цього багатострунного, багатоголосого народного інструмента, то він ще й творить бандури. Вони у нього —це щось особливе, немов наділені душею і глибоким почуттям майстра, їх творця. Доньки Василя Герасименка — Ольга й Оксана — грають на цих унікальних інструментах, створених батьком. Як пригадують колишні студенти консерваторії, зокрема волинянки, в оселі Герасименків завжди звучала музика бандури. Адже сюди приходили його студенти, котрі не лише грали, а їх тут усіляко підтримували, жоден не залишав цього гостинного дому, щоб його не посадили за обідній стіл. Музику постійно чули його доньки і взяли її у своє серце. Оксана сперш відвідувала музичну школу по класу фортепіано. Та згодом бандура все ж таки перемогла. Хоч, як зізнається вона нині, їй, як композитору, фортепіанна музика дуже допомогла. А ще вона закінчила два факультети Львівської консерваторії — оркестровий у класі бандури, де вимогливим наставником був професор, заслужений діяч мистецтв України, її батько Василь Герасименко. Вже працюючи викладачем у цьому вищому навчальному музичному закладі, закінчила теоретично-композиторський факультет у класі композиції народного артиста України, професора, видатного композитора сучасності Мирослава Скорика. Всі роки, ще з часів студентства, Оксана Герасименко грала та співала у тріо бандуристок, до якого входила і її сестра Ольга, то сама грала на бандурі, виконуючи власні твори, обробки українських народних пісень, музику інших композиторів, створила квартет бандуристок «Львів’янки». Вона сама і створений нею колектив були неодноразовими переможцями на всеукраїнських і міжнародних конкурсах. Її твори, її чарівна бандура і особливий голос звучав та зачаровував слухачів у багатьох країнах світу. Про творчі дороги Оксани Герасименко розповідали присутнім, а це були студенти й викладачі училища, учні та їх наставники з ІІ та ІІІ музичних шкіл Луцька, викладач училища Ірина Петрик та сама Оксана Герасименко. Від неї, зокрема, дізналися, що гордиться вона своїм сином-музикантом Адріаном, котрий і пише музику, і виконує свої оригінальні твори, донькою, яка хоч ще учениця музичної школи, та її скрипка часто звучить разом з маминою бандурою під час концертів.
