ХАРЧІ, ЯКІ ЛІКУЮТЬ

КВІТКА СОНЦЯ
Батьківщина соняшника — Південна Америка. В Європу завезли його іспанці в 1510 році. Пізніше рослину почали культивувати, як декоративну, красиву золотисту велетенську ромашку. Ботаніки називають її квіткою сонця.
Зараз соняшник — основна олійна рослина в нашій країні. В насінні соняшника майже 52 відсотки жирного масла. Є в ньому білки, вуглеводи, дубильні речовини, органічні кислоти. Соняшникова олія має не тільки високі харчові якості, але й лікувальні. Олія сприяє виведенню з організму холестерину, запобігає відкладанню його в судинах. Соняшникова олія, відповідно, має антисклеротичну дію.
Із кошиків обмолоченого соняшника отримують поліцукрид пектин. В медицині його використовують для зв’язування солей важких металів в шлунково-кишковому тракті при отруєннях. Свіже насіння соняшника рекомендують використовувати при алергії (кропивниці), малярії, бронхіті.
В останні десятиріччя з’явилися дані про те, що поліцукриди із соняшника протистоять пухлинам. В експериментах на тваринах доведено, що вони пригнічують розвиток саркоми.

РЕДЬКА – РОДИЧКА РЕДИСКИ?
Використання редьки в харчовому раціоні рекомендують як вітамінний і профілактичний засіб проти атеросклерозу, набряків, жовчокам’яної і сечокам’яної хвороб.
Коренеплоди редьки багаті на вітаміни В1, В2, В6, С, РР і мінеральні речовини (солі кальцію, калію, заліза, магнію та інші). Редька добрий засіб від кашлю, коклюшу. Її рекомендували використовувати при кровохарканні, недокрів’ї, невралгії, подагрі. Вона сприяє загоєнню ран, є протиглистним засобом. Ефірні масла, вітамін С та органічні кислоти, що є в коренеплодах редьки, надають їй специфічного аромату, гостроту і приємну гіркоту. Завдяки цим якостям редька сприяє поліпшенню апетиту.
Близька родичка редьки — редиска. Її завіз мандрівник Марко Поло з Китаю у Венецію, а звідти вона потрапила в країни Європи. В Росію її завіз Петро І з Голландії. За харчовими властивостями редиска дуже подібна до редьки. В неї також є вуглеводи, білки, органічні кислоти, ефірне масло, мінеральні речовини, вітаміни. Лікувальні властивості у них теж подібні. Але слід пам’ятати, що ці овочі не можна використовувати хворим на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, при гастриті із підвищеною кислотністю, запаленнях шлунково-кишкового тракту і печінки, тяжких захворюваннях серця.