Не шли листів, не треба,
й не дзвони,
І серце не ятри привітом —
Ту дивну казку,
що наснилась влітку,
Я так забути хочу восени...
Не шли листів, не треба, й не дзвони, І серце не ятри привітом — Ту дивну казку, що наснилась влітку, Я так забути хочу восени.
Казки, казки... Щасливий в них кінець: Пройшовши крізь вогонь і воду, Удачливий Іван простого роду Веде свою царівну під вінець.
Та то лише в казках так. А проте, В житті не завжди так буває — Лукава доля часто розлучає, Подарувавши літо золоте.
То ж не пиши листів і не дзвони — Те літо пам’яттю зосталось... Скінчилась казка. І нема вини Твоєї чи моєї, що так сталось. Марія ТАРАСИЧ. смт Іваничі.
