Познайомившись зі списком українських меценатів («Волинь-нова» № 146 за 25 грудня 2007 року), я пройнявся не гордістю, що маємо таких щедрих меценатів, а сумом і розчаруванням...
Познайомившись зі списком українських меценатів («Волинь-нова» № 146 за 25 грудня 2007 року), я пройнявся не гордістю, що маємо таких щедрих меценатів, а сумом і розчаруванням.
Василь СОПРОНЮК
Бо подачки, які вони роблять, — це не що інше, як хизування своїм багатством, яке вони вміло вкрали у нас з вами. Криза 90-их років, на мою думку, була штучно спланована, щоб довести народ до стану байдужості і постійної боротьби за виживання, а підприємства — «до ручки». Скупивши їх за безцінь, вони стали мільйонерами і мільярдерами і тепер можуть кидати «кості» з панського столу народу, який створив це все. Де брали кошти ці «меценати», щоб «прихватизувати» підприємства? Розкрадали бюджет. Тепер можемо відкрито роздивитись, хто його розкрадав і які збитки нанесено державі. Є у цьому списку і «святе сімейство» — Олена Франчук і Віктор Пінчук. Кого б ще так щедро міг наділити екс-президент як не рідну дочку і милого зятя? Мабуть, щоб не гризли докори сумління, дивлячись на нашу бідність, від якої гине культура і вмирають люди, рятують Україну подачками. «Щедрий» меценат і Ринат Ахметов. Коли 18 листопада на шахті ім. Засядька загинуло 106 шахтарів, він розщедрився аж на... чотири мільйони гривень. Вугілля, яке там добувають, йшло на його металургійні комбінати. Юхим Звягільський, прибравши шахту до своїх рук, збагачує Ахметова, а той — Звягільського. Рука руку миє. Людське життя, де задіяні великі гроші, в розрахунок не береться. Тут править бал капітал і всі мають йому коритись. Не з чиїхось побрехеньок, а задекларованих доходів ми знаємо, що 400 мільйонерів засідають у Верховній Раді. Привчившись красти, вони ніколи не зможуть налаштувати свою свідомість, щоб створити таку державну систему, аби й народ сягнув добробуту хоч трохи ближче до їхнього рівня. Для цього потрібно буде поступитись власним багатством. Такого вони не можуть допустити навіть уві сні. Тож і кидають подачки нужденним і зболеним, щоб притупити ненависть до них. Бо ще все одберуть, як було в Росії під час жовтневого перевороту. Їх не засмучує, що батьки хворих дітей просять допомоги на лікування по радіо і газетах, жебрають пенсіонери, зводять кінці з кінцями бюджетники. У них є за що організовувати віденські бали, відзначати весілля в аристократичних замках. І це все — на фоні суцільного жебрацтва. Чи не бенкет це під час чуми? За словами Юлії Тимошенко, за роки незалежності роздержавлено 154 тисячі підприємств. Їх купили за безцінь, вони, звичайно, збагатили своїх власників. А ми всі лишилися жебраками й ждемо, коли барство ощасливить свою челядь. На Заході тільки в третьому поколінні стають мільйонерами, тобто внуки тих, хто вдало розпочав свій бізнес. У нас — космічні темпи збагачення. Наприкінці того списку зірка естради Наталія Могилевська і музикант Ян Табачник. Важкою працею нажиті статки не можуть зрівнятися з товстосумами від бізнесу, то й пожертви скромніші. І за те їм дяка. Впевнений, що щирими були пожертви братів Кличків. Їм ніхто не дорікне, що їх «добро» крадене. Але серед тих щедрих «благодійників» є і найбільші злодії. Їх і всіх інших чекає, якщо не народний суд, то Божий — напевно. с. Троянівка Маневицького району.
