Пішов на фронт з інгалятором: Ковель попрощався із загиблим Героєм Юрієм Лукашуком

«Він загинув 16 травня цього року, але його тіло, через активні бойові дії, не вдавалося забрати з поля бою. А коли вдалося, то згодом вже слід було здавати ДНК й ідентифіковувати його ще й таким додатковим чином. Годі уявити, що в цей час пережила мама Любов Гаврилівна. Адже саме на її долю випала ця важка місія.

 Юра в прямому сенсі слова шукав можливість потрапити на війну, щойно розпочалося повномасштабне вторгнення.

Хоча в нього не було належного досвіду, він не служив ніколи в армії через стан здоров’я.

Був звичайним хлопцем, навчався в ліцеї №1, потім в Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП) на правознавця, згодом працював здебільшого на будівництві.

 Та коли почалося повномасштабне вторгнення його буквально магнітом тягло до військкомату. Він мав одну із форм астми, тож його, добровольця, зовсім не поспішали брати.

Але він був наполегливій, мамі казав, що не збирається відсиджуватися по підвалах. І знову й знову нагадував про себе військовим.

Таки домігся свого — 2 вересня 2022 року пішов воювати.

З інгалятором.

 Був дуже вмотивований, потрапив на навчання до Великобританії. Потім воював на найбільш гарячих напрямках. Коли на позиціях до нього прибився пес, Юра лишив його як згадку про дім.

Тепер про цю дружбу нагадуватиме лише фото…

Від моменту, як пішов воювати, він більше не повертався до Ковеля навіть у відпустку. І це неповернення якимось чином відчував, тому що своїм рідним казав, що його шлях - лише в один бік, що більше він не повернеться.

 Ще в березні 2023 року він був поранений і перебував у госпіталі, потім знову потрапив на передову, звідки більше не повернуся.

Співчуття мамі, татові, сестричці. Всій нашій громаді. Юрі в неділю, 13 серпня, могло б виповнитися 37 років. Але, на жаль, 36 - назавжди.

Світлого шляху його душі!

Вічна пам’ять і слава Герою!», - йдеться у дописі.