Заставши мене за нелегким заняттям – пересаджуванням півоній, сусідка не втрималася від запитання: «А ви не боїтеся?»...
Заставши мене за нелегким заняттям – пересаджуванням півоній, сусідка не втрималася від запитання: «А ви не боїтеся?».
Про лиховісні перекази, які супроводжують цю розкішну квітку, доводилося чути не раз. Мовляв, півонію біля хати можна садити лише тоді, коли вона будується, або коли в ній хтось народився чи помер. Інакше ця квітка віщує й приносить нещастя. А при пересаджуванні в ямку слід кинути кілька копійок, грудочку цукру й жменю зерна, мабуть, щоб задобрити злих духів? І взагалі, її краще не чіпати... Але ж моя півонія росте на одному місці ось уже... 35 років! Першу квітку мені принесли в лікарню, коли народила сина, тому й запам’ятала. А цієї весни на колись розкішному кущі з’явився лише один бутон... То що ж, через забобони чекати, доки моя рання красуня загине зовсім?! Тим паче, що фахівці цих засторог не визнають і вважають, що друга половина серпня – початок вересня – найкращий час для пересаджування півоній, які частіше, ніж раз у п’ять літ, і справді чіпати не варто. Місце слід обирати там, де нема застою води, хоч загалом ці квіти вологолюбиві. А оскільки мають потужний корінь, то яму слід прокопати на глибину півметра і заправити перепрілим перегноєм із додаванням компостної землі. Не завадить і пригорща деревного попелу. Півонія неодмінно віддячить за турботу пишним цвітом.
