На благодійному мистецькому заході «Хлібодар» особливо зворушливо співав, як завжди, красиво до сліз і довгих аплодисментів.
«З унікальності волинянина Степана Кривенького люди черпають силу, а з його пісень – правду і любов»
Цими днями когорта митців Горохівщини ініціювала благодійний культурно-мистецький захід, присвячений світлій пам'яті Степана Кривенького (1941 – 1992), заслуженого працівника культури України, почесного громадянина Волині, автора славня Поліського краю «Волинь моя» та інших творів, котрі десятки років поспіль літають світом, стаючи улюбленими. Багато їх на крилах любові автора до людей та України вже й піднялися до зенітної «народної» висоти. Цьогоріч 15 вересня виповниться 33-и роки, як Піснедар відійшов у засвіти. Згадуючи батька, люди зазвичай кажуть, що разом із талантом поета та музиканта, Бог ввірив йому місію бути людиною унікальної порядності та духовної далекозорості (попри поганий зір), кладуть квіти на його могилу в Вільхівці, не чекаючи пам’ятних подій
Вражає пісенне пророцтво митця
Степан Федорович, ще задовго до війни, одну зі своїх пісень назвав «Чого ти хочеш, Україно?». Вустами діалогу з Батьківщиною «Хлібодар» заспівав:
– Чого ти хочеш, Україно,
Ти наша ненько дорога?
Якої долі хочеш нині?
Якої долі хочеш нам?
– Я хочу радості й любові,
Я хочу щастя і добра.
Не хочу гніву я і крові.
Не хочу сліз свого Дніпра…
Про те, як з’явився задум присвятити одну з літніх неділь спогадам про незабутнього краянина розповідали начальник відділу культури Горохівської міської ради Олександр Шепшелей, лідер громади Віктор Годик, начальник управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Володимир Зінчук, директорка Вільхівського будинку культури Раїса Шваєвська, художній керівник Мирослава Кацавальська, завідувачка бібліотеки Жанна Філюк та учасники народного аматорського хору «Хлібодар».
На репетиції селяни сходилися після роботи в полях, на фермах, у школі, на току, тракторній бригаді…
Мені ж із йменням «Хлібодар», з клубом у Вільхівці дитинство асоціюється, відколи сп’ялася на ніжки. Доки мама Марія співала разом із голосистими хліборобами, а батько навчав їх багатоголоссю, я дибала біля сцени, підростаючи під той спів. Було, й засинала в глядацькому залі, не дочекавшись закінчення чергової пізньої репетиції. На них селяни сходилися після роботи в полях, на фермах, у школі, на току, тракторній бригаді…
«То не я – то все ваша заслуга!»
Ці слова батько повторював «хлібодарівцям» після кожного виступу на гастролях у Грузії, Білорусі чи Польщі, в концертних залах столиці та на сільських сценах Волині. Створив хор ще в далекому 1961 році разом із заслуженим працівником сільського господарства України світлої пам’яті Володимиром Жигуном і дуже швидко відшліфував голоси аматорів до професіоналізму та високого звання «народного» колективу. В 1974 році ця подія була воістину значимою своєю винятковістю.
– Жоден колектив в Україні так не виконує пісню «Волинь моя», як її співає «Хлібодар»! – зауважив у своєму виступі начальник управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Володимир Зінчук. Я безмежно вдячна Вам, Володимире Володимировичу, за цю виголошену істину. Знаю й секрет такого визнання: з дня свого народження «Хлібодар» співав та здобував овації, відчуваючи любов та повагу насамперед свого засновника та керівника, й ці почуття були взаємними.
Після смерті Степана Федоровича хор зумів відчути талановитий горохівчанин Микола Гриб (на жаль, уже в засвітах). 25 років поспіль «хлібодарівці» з великою повагою величали своїм творчим лідером Володимира Онищука. На культурно-мистецькому заході Володимир Миколайович, мовлячи його словами, став у ряди хористів і почувався серед них дуже комфортно.
– Степан Федорович був мені мистецьким другом, на якого потрібно було рівнятися, в якого було чому вчитися. Я не змінив жодного слова чи ноти в його піснях, що дуже важливо. «Хлібодар» не відійшов від мелодики творів Кривенького. «Хлібодар» співав те, що Степан написав, чого гарніше й не напишеш! –згадує найкращими словами своє спілкування з вільхівчанами знаний на Волині маестро Онищук.
Почесну місію керівника «Хлібодара» сьогодні має горохівчанин Олександр Пилип’юк. Нехай і Вам, пане Олександре, вдасться примножити славу й традиції шанованого колективу!
«Такий Кривенький – єдиний!»
– Я не думав, що переживатиму таке емоційне потрясіння, вперше цими днями побувавши у Вільхівському закладі культури, – переповідав враження від гостин у Вільхівці народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, провідний актор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Петро Панчук.
Петро Фадейович не таїть, що сльози вмили його душу, щойно переступив поріг закладу, в якому працював його кумир. Втирав їх, пригадуючи, як у своїй Лобачівці дитиною вдивлявся вдалеч, де могла бути «та Вільхівка із Степаном Кривеньким». Образ людини, талантом, шляхетністю та скромністю якої захоплюється та гордиться досі, Петро Фадейович зберіг в уяві настільки неземним та духовно цінним, що в 2018 році здійснив поставку вистави «Балада про Степана».
– Такі люди, як ваш тато, спонукають пам’ятати, хто ми! З його унікальності люди черпають силу. Крізь нього й досі звершується воістину ТАКА любов! – дорожить він гордістю за земляка.
– Усі заходи про твого тата зіткані з неймовірної Любові до нього. І сьогоднішня була така щира, що емоції переповнюють!.. Зізнаюся: я дивився на сцену й уявляв тебе маленькою біля неї, яка чекала на репетиції батьків, які з «Хлібодаром» давали крила новій пісні, – за теплі слова поваги до найріднішої людини адресую вдячність редактору рідної «Волині» Олександру Згоранцю.
Яку пісню Степана Федоровича не візьмеш – кожна у всі часи потрібна, як сьогодні.
– Де просто, там ангелів сто! – цими словами життя та творчість друга Степана завжди цінує солістка «Хлібодару», золотий голос хору Ангеліна Грищук. А ексдиректорка будинку культури села Вільхівка Людмила Процюк мала за честь знати Степана Кривенького з 1975 року, відколи після закінчення культосвітнього училища стала працювати у Вільхівці.
– Яку пісню Степана Федоровича не візьмеш – кожна у всі часи потрібна, як сьогодні. В кожній усе геніально, бо щиро, з любов’ю, з вірою, – каже Людмила Іванівна.
Неймовірно приємно, що добре слово про батька напередодні знакової неділі мені адресувала ексначальник відділу культури Горохівської райдержадміністрації Діна Колесник.
Концерту Перемоги тобі в столиці, «Хлібодаре»!
На захід у Вільхівку гості прибули не лише з теплими спогадами, а й з пам’ятними дарунками: Горохівській міській раді «Хлібодар» вдячний за музичну апаратуру. Відзнак мерії удостоїлися Володимир Онищук, Раїса Шваєвська, Мирослава Кацавальська, Олександр Пилип’юк…
Неймовірно приємно було бачити в рядах колективу всіх, кого знаю з малих літ, і його нових молодих учасників. Світла пам’ять усім, хто співав у «Хлібодарі», й уже спочиває із батьком у Вічності.
Молитвою просив у Бога миру Україні та мудрості людям настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці отець Василь Луньо. Віршоване й прозове слово про долю земляка промовили ведучі заходу Раїса Шваєвська та Жанна Філюк. Його життєвий і творчий шлях віддзеркалює постійно діюча в будинку культури виставка, а цього дня зал прикрасив оригінальний банер, який для «Хлібодара» створила донька Олександра Шепшелея – Мар’яна.
– Маю мрію, щоб із цим логотипом-візитівкою «Хлібодар» побував у кожному селі Горохівщини, а найперше – в моїй Лобачівці. І не тільки! Це ж «Хлібодар»! Я бажаю йому пронести це своєрідне знамено, добру славу про Степана Федоровича, любов до його пісень містами та селами Волині й закінчити гастролі концертом Перемоги в Києві! Тим часом Горохівщина буде готуватися до квітневого фестивалю, присвяченого 85-річчю від дня народження Степана Кривенького, який настане в наступному році, – розповів про черговий гарний задум Олександр Шепшелей. І до сліз красиво виконав пісню Степана Кривенького «Наснилася мені» в сучасній обробці.
Почуй, Боже, ці слова, сповнені щирості, добра та надії! На заході у Вільхівці в унісон їм батькові пісні молитвою за Україні співало кожне серце!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ, донька композитора.
Читайте також: ««Океан Ельзи» зібрав 7,7 млн грн на дрони під час концертів у Львові».
