«Для нас він був, є і буде Героєм назавжди»

«Я цю петицію складала, щоб не збрехати, разів 200»

А далі – текст самої петиції, автором, ініціатором якої є пані Любов – дружина мужнього захисника України Євгена Головчака, життя якого обірвалося 8 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в селі Петропавлівка Куп’янського району Харківської області. Про сім’ю Головчаків «Волинь» розповідала торік восени в публікації «Мушу йти на війну, бо коли росіяни прийдуть сюди, то знущатимуться над тобою і малими», а зовсім недавно – у нашому виданні «Так ніхто не кохав». Текст доповнювали світлини, з яких дивляться очі тих шести дітей – старших і ще зовсім малих, котрі залишилися без батька. І тепер думка одна: от би була така можливість, щоб петиція подавалася не у вигляді, по суті, сухого документа (цифри, коротко подані факти – напевно ж, згідно із заданим форматом), а була ще й проілюстрована знімками синів і доньок захисника України…

Трохи здивувало, що загинув Євген понад два роки тому, а тільки тепер з’явилося це прохання до глави нашої держави про присвоєння йому звання Героя України. Відповідь на це – в словах жінки, з якою ми поспілкувалися:

– Я цю петицію складала, щоб не збрехати, разів 200, а, може, й більше. Але рука не піднімалася відсилати. Чому? По-перше, це – останнє, що я можу зробити для свого чоловіка, для пошанування його пам’яті. Страх не покидав: «А якщо не вдасться зібрати потрібну кількість голосів на підтримку петиції?». По-друге, мені соромно просити – просити Євгенчику – чоловікові, батькові – звання Героя, коли для нас він був, є і буде Героєм назавжди (орденом «За мужність» III ступеня його нагороджено посмертно).

Нам – удовам, дітям, батькам – соромно, принизливо просити за рідних людей... Я вважаю, що пан Президент повинен всім нашим захисникам-Янголам, без нашого благання надавати це високе звання Герой України. Для мене і моїх дітей це ще одна місія – добитися для нашого татуся цього звання. Якщо нам доведеться їхати в обласний центр і благати людей про підписи, то ми поїдемо. Я прошу всіх людей: «Підтримайте мою сім’ю».

«Не плач. У мене ж є посвідчення, що я – багатодітний батько, мене десь тут, у тилу, залишать»

Петиція, зініційована героїнею наших публікацій, звичайно ж, не могла не привернути уваги. Щоб доповнити її, вибрала із наших публікацій те, що говорила про Євгена його дружина й що показує, яким він був. Може, це допоможе тим, хто її читатиме, більше дізнатися про воїна, який віддав життя за Україну, перш ніж прийняти рішення, чи віддавати свій голос на підтримку присвоєння йому звання Героя:

«Бувало, що Євген їздив на Київщину й працював там на пилорамі. Коли почалася повномасштабна війна, він якраз повернувся додому (жило подружжя в селі Криничне тодішнього Маневицького району, куди свого часу переїхали з Криму його батьки. – Авт.). З перших днів чергував на блокпостах, облаштованих біля села. Йдучи з дому, Женя завжди ставив машину в напрямку на дорогу, щоб, у випадку чого, я могла вивезти синів і дочок у безпечніше місце».

«По правді, коли староста села принесла чоловікові повістку, то в мене був шок. У нас же – шестеро неповнолітніх дітей! І вона забрала, до речі, той документ. Але ж, як тільки староста пішла, додому нагодився Женя. Коли я сказала йому про візит представниці влади й про мою реакцію на повістку, то почула від нього: «Я так не зможу – мушу йти на війну, бо коли росіяни прийдуть сюди, то будуть знущатися над тобою й дітьми. Ти маєш мене підтримати». І в мене не було іншого виходу – я, хоч із плачем, болем, прийняла вибір чоловіка. Він сів у машину, наздогнав старосту й забрав повістку».

Я вважаю, що пан Президент повинен всім нашим захисникам-Янголам, без нашого благання надавати це високе звання Герой України.

«Це було 26 лютого, але мобілізацію все відкладали, бо вже багато людей набрали. І тільки 7 березня Євгена викликали у Ківерцівський військкомат. Він зібрав необхідні речі й поїхав. Я його проводжала. Не обійшлося й без сліз. «Не плач, – заспокоював чоловік. – У мене ж є посвідчення, що я – багатодітний батько. Мене десь тут, у тилу, залишать. Але піти, відмітитися я мушу».

«Через три місяці, зрозумівши, що Євген – на передовій, а про те, що в нього є шестеро неповнолітніх дітей, він нікому так і не говорив, я найняла адвоката й почала добиватися, аби чоловіка повернули хоча б на територію Волинської області. Але я програла і перший суд, і другий – апеляційний. Бо, як мені пояснювали, на той час, як Євген був мобілізований, закон про відстрочку призову для багатодітних батьків ще не вступив у дію».

«Сім місяців – з березня по жовтень 2022-го – я жила й не жила. Востаннє ми розмовляли 8 жовтня. Він подзвонив вранці. Я дуже плакала, бо дві доби не виходив на зв’язок, а тут нарешті почула його голос. Була бук­вально в істериці, а чоловік каже: «Заспокойся, не плач, скоро буду вдома, я ж у тебе – везунчик».

«8 жовтня був дзвінок і від заступника його командира: «Пані Люба, можете скинути мені повторно всі документи – закон набрав чинності, тож Євген післязавтра буде вдома». Я так і зробила… А ось від чоловіка вже більше не було вісточки. Він загинув у день нашої останньої розмови, якраз тоді, коли я надіслала документи в частину й уже мала надію, що скоро зустрічатиму свого Женіка вдома. Зараз мене мучить думка, що, може, все склалося б по-іншому, якби я не зробила цього саме в той день».

«Того дня була на городі. Коли в якийсь момент глянула на хату, то побачила, що до мене з нашого подвір’я йде чоловік у військовій формі, і тоді моє серце… впало. Бігла назустріч і все питала: «Він – живий?», «Він – живий???» – «Ні, його поранення було несумісним із життям», – почула у відповідь».

…З того часу, як каже жінка, почався новий відлік її життя. Старші діти розуміють, що батька нема, а ось найменшенькій – Світлані, котрій було лише одинадцять місяців, коли тато пішов на війну, важко це пояснити. І в той же час, за словами пані Люби, саме ця дитина, напевно, послана їй Богом для того, щоб вона не здавалася: «Якби не Світлана, яка завжди зі мною, то не знаю, як все пережила б».

P.S. Дорогі читачі! Будь ласка, підтримайте петицію для присвоєння волинянину Євгену Головчаку звання Героя України.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ