Курси НБУ $ 39.60 € 42.28
Як священнослужитель на Волині прокоментував прокляття на луцьких поліцейських

Вираження негативних бажань чи намагання завдати шкоди може мати моральні та етичні наслідки, і це впливатиме на власний духовний стан та взаємини з іншими.

Фото із сайту youtube.com.

Як священнослужитель на Волині прокоментував прокляття на луцьких поліцейських

«Буду молитися Богу, щоб ви якомога швидше потрапили на передову фронту...» – заявила ображена жителька обласного центру

«Доброго дня, отче Ігоре! Днями бачив, як у Луцьку на проспекті Президента Грушевського патрульні оштрафували пенсіонерку, яка перебігала вулицю не на пішохідному переході. Після складання акту пані почала клясти правоохоронців: «Я тепер щодня буду молитися до Бога, щоб ви – «такі вгодовані мордоворити» – якомога швидше потрапили на передову фронту. Скажіть, будь ласка, як церква поставилася б до такого випадку? Чи можна проклинати? Що робити, коли тебе хтось кляне? Чи є захист від прокльонів?

З повагою до Вашої рубрики Олександр Бурчак, м. Луцьк».

Коментар священнослужителя

Православна церква і прокляття

Прокляття – це висловлення негативних слів, намір або акт, які призначені заподіяти шкоду, нещасливі події або біду іншій особі. Це може бути виражено словесно або мати форму магічних чи релігійних обрядів

Прокляття має свої корені в різних культурах та традиціях, і воно може розглядатися як засіб влади, впливу чи помсти. У багатьох випадках вірування в прокляття пов’язані з магією чи надприродними силами.

У Біблії згадки про прокляття часто пов’язані з порушенням заповідей або непокорою перед Богом.

 У деяких культурах і віросповіданнях існують поняття проклять або заклинань, у яких люди можуть виражати негативні бажання чи прагнення навести лихо на інших. Проте важливо розуміти, що це питання пов’язане з віровченням, культурою та сприйняттям сил, які перебувають за межами матеріального світу.

У християнстві, наприклад, важливою є доктрина про благословення та прощення, і проклинання вважається несумісним із християнським вченням любові та милосердя. Християнські підходи спрямовані на примирення та взаєморозуміння.

У будь-якому випадку важливо враховувати, що вираження негативних бажань чи намагання завдати шкоди може мати моральні та етичні наслідки, і це  впливатиме на власний духовний стан та взаємини з іншими.
Чи можна батькам проклинати дітей? Більшість, вірогідно, погодиться, що негативні слова або побажання в родині можуть мати вплив на психологічне та емоційне здоров'я дітей.

Батьки, що висловлюють агресивні слова, прокляття або негативні бажання щодо своїх дітей, можуть вразити їх самооцінку, викликати стрес та впливати на їхні стосунки з оточуючими. Слова матері та батька мають велику силу, особливо для молодших дітей, які дуже чутливі до власного статусу та оцінок від батьків.

Тому Церква вчить благословляти дітей та підтримувати їх, адже слова батьків є дуже важливі перед Богом та людьми. У нашій українській традиції не тільки духовній, але й матеріальній темі благословення виділяється особливе місце, як і темі прокляття. Тому наш народ з давніх-давен думав, що говорити, бо сила слова дуже велика: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей» (Єв. від Ів.1:1).

У багатьох культурах та релігійних традиціях існують вірування в те, що негативні слова, прокляття або негативна енергія, висловлювана кимось, може повернутися до того, хто їх висловлює. Це концепція, відома як «зворотний вплив» або «коло карми». Однак важливо зауважити, що це більше питання віровчення та культурного сприйняття, ніж науково доведена реальність.

Церква надихає своїх парафіян до взаємопрощення, співчуття та розуміння.

Ідея «зворотного впливу» заснована на вірі в те, що енергія, яка видається, повертається до свого джерела, створюючи певний круговорот добра або зла. Проте наукової підтримки цієї ідеї не існує, і багато залежить від конкретних віровчень та культурних традицій.

З точки зору психології можна пояснити, що висловлені прокляття можуть впливати на того, кому вони адресовані, через психологічний стрес та відчуття негативного впливу. Однак це не вказує на яку-небудь об'єктивну силу, що повертається до того, хто висловлює прокляття.

Якщо виникає подібна ситуація, бажано спробувати знайти способи мирного вирішення конфлікту, звертаючись до принципів взаєморозуміння та прощення.

У своїх ученнях Православна церква приділяє особливу увагу моральним цінностям і принципам християнської поведінки. Основою віри є любов до Бога та до ближнього. Церква надихає своїх парафіян до взаємопрощення, співчуття та розуміння.

Прокляття не є основною частиною вчень Православної церкви. У випадках конфліктів або суперечок вона сприяє вирішенню таких ситуацій шляхом мирного спілкування, прощення та покаяння. Замість того, щоб накладати прокляття, церковні вчення заохочують віруючих до духовного розвитку і вироблення терпимості до інших.

Існують ситуації, коли прокляття може виникати в контексті осуду гріхів чи неправедності. Проте Церква вчить, що навіть у таких випадках важливо дбати про те, щоб виправдання приходило не через осуд, а через покаяння та зміну духовної позиції. Православна традиція наголошує, що кожна людина має можливість повернутися до Бога, прощення та благодаті через вибір добра та зміну свого способу життя.

Православна церква ставить акцент на будівництво позитивних взаємин, любові та прощення, а не на проклятті. Основна мета церковних учень – виховання доброчесності та духовної чистоти в серцях людей. Замість того, щоб занурюватися у світ проклять, церковна традиція вчить шукати способи врегулювання конфліктів та вирішення розбіжностей через доброту, розуміння та взаємопрощення.

У Православній церкві концепція прокляття розглядається в контексті гріха та покаяння. Православне християнство вчить, що гріх є порушенням божественного закону та віддаляє людину від Бога. Покаяння ж є важливим аспектом віри і шляхом до врегулювання взаємин із Богом.

Щодо прокляття важливо розуміти, що в православній традиції Бог – милосердний і прощаючий. Головна мета прокляття не є покарання, але навіть у випадках гріхів та порушень Божого закону важливим є звернення до Бога і покаяння.

Коли людина вчиняє гріх, це впливає на її душевний стан і стосунки з Богом. У таких випадках духовне визнання власної провини і бажання виправити свої помилки стає важливим етапом. Через молитву та покаяння людина може звертатися до Бога, просити про прощення та наполегливо прагнути змінити своє життя.

У цьому контексті прокляття відсутнє, адже сама сутність божественного прощення та благодаті полягає в тому, щоб допомагати людям виправляти свої гріхи через покаяння та повернення до Бога. Головний акцент робиться на любові, милосерді та сприйнятті Божої благодаті через духовне відновлення.

Тому у випадку із зацитованим листом читача пана Олександра можу порадити цим правоохоронцям зберігати спокій та ввічливість. Замість відповіді на прокляття проклинанням, можна вибрати шлях прощення та розуміння. У таких ситуаціях важливо виявляти терпіння і не приймати особисто негативні висловлювання інших, чого, власне, переконаний, люди, які охороняють наш порядок, і дотримуються.

Священник Ігор Андрес Веретка КАЗМІРЧУК, настоятель храму Волинської ікони Божої Матері с. Богушівка Луцького району Іоанно-Богословського деканату та храму Св. Ап. Андрія Першозванного с. Верхівка Луцького району Успенського деканату.

Читайте також: Волинський священнослужитель про те, чому небезпечні блудні думки.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel