З рецидивом важкого захворювання — гангреною стопи, ускладненою наслідками термічного опіку, запущеним цукровим діабетом, опинився я, громадянин Росії, у родичів, які живуть у Луцьку...
З рецидивом важкого захворювання — гангреною стопи, ускладненою наслідками термічного опіку, запущеним цукровим діабетом, опинився я, громадянин Росії, у родичів, які живуть у Луцьку. У вкрай важкому стані мене доставили у міську лікарню. Йшлося про порятунок життя — настільки поганими були аналізи. Пощастило, що знайшовся лікар, здатний зробити чудо — Лідія Петрівна Шепель. Вона, оглянувши мене, вирішила, що можна боротися не тільки за моє життя, а й за те, щоб зберегти ногу. Запрошений консультант — спеціаліст з судинної хірургії — дещо скептично поставився до перспективи загоєння трофічних виразок. До речі, російські хірурги, які ампутували частину ступні, не можуть зрівнятися у майстерності з вашою Лідією Шепель. Ця лікар не випадково має звання заслуженого лікаря. З Божою допомогою вона здійснила справжнє чудо — я їду додому у Рибінськ “на власних двох” з щирою любов’ю і вдячністю до всіх працівників опікового центру міської лікарні. Низький уклін вам! Усі, хто бачив мене, дивуються, був тяжко хворим, сірим, помирав — а зараз “герой”. Спасибі також консультантам — ендокринологу Володимиру Байді, Олексію Леню, який уточнив діагноз, поставлений лікарями в Росії. Волинянам пощастило, що у вас є такий опіковий центр, який працює, як добре відлагоджений механізм. Тут кожен професійно виконує свої гуманні обов’язки. Приїду додому і обов’язково через ярославську обласну газету розповім землякам про те, як мене врятувала український лікар Лідія Шепель. Іван ШАБАТІН, житель м. Рибінська.
