Багатолітній тяганині за земельні і майнові паї не видно кінця
Багатолітній тяганині за земельні і майнові паї не видно кінця «Звернутись до редакції газети «Волинь» мене примусила безвихідь. Ось вже восьмий рік я оббиваю пороги різних інстанцій, пишу скарги, але елементарної поваги до себе, справедливості добитися не можу. Більше того, після кожного свого звернення відчуваю все більше утисків, страждає моя сім’я: дружина та діти. А почалися мої поневіряння після того, як у нашому селі Маковичі колишній голова Турійської райдержадміністрації Богдан Шиба незаконно призначив головою колгоспу «Слава» Мацьоху Віктора Володимировича. І причиною є не лише давня особиста неприязнь до мене з боку Мацьохи, але й той факт, що я разом з іншими колгоспниками у 1996 році звернувся з листом до обласної влади, у якому ми розповіли про зловживання колгоспного керівництва. Мене протиправно виключили з членів колгоспу. Лише через суд вдалося добитися поновлення на роботі, але колгоспу в нас вже немає. Добився я і земельного паю, а моя дружина й по сьогодні не отримала права власності на землю. Де ж простий селянин може бути правий, коли проти нього діє ціла громада чиновників, які намагаються приховати свої гріхи?! З повагою Андрій Іщук, мешканець села Маковичі Турійського району».
На околиці Макович, біля контори господарства - невеликої одноповерхової будівлі - стояв джип Віктора Мацьохи. Гарна зелена іномарка голови на розбитій дорозі, яку дощ перетворив на місиво, явно не вписувалася у похмурий, сірий ландшафт цього віддаленого від райцентру села. Говорити про факти, викладені в об’ємному листі свого односельчанина до «Волині», з якого я навів лише уривок, Віктор Володимирович спочатку навідріз відмовився. Мовляв, не перебуває він з Іщуком у виробничих стосунках, а раз так, то - «тема закрита». Що ж, багато «опонент» залив йому, як то кажуть, за шкіру сала. Андрій Іщук ініціював у господарстві добрий десяток перевірок. Хто тільки не перевіряв діяльність Мацьохи: від агропромівських клерків та представників влади до слідчих прокуратури та працівників міліції. У своїх зверненнях Іщук «дійшов» навіть до глави нашої держави. І скільки б контролюючі та правоохоронні органи не «трясли» Мацьоху, нічого корупційного або протизаконного в його діях не знаходили. Почалося все із зборів, на яких Віктора Володимировича обрали головою колгоспу. Іщук стверджує, що тоді замість запланованих і оголошених звітно-виборних зборів у Маковичах відбулися звичайні звітні збори уповноважених членів колгоспу «Слава». Відповідно до законодавства збори уповноважених не мали права заслуховувати звіт правління господарства, бо уповноважені, до яких потрапили родичі Мацьохи, обирались правлінням. За словами Віктора Мацьохи, його обрали головою більшістю голосів саме звітно-виборні збори. Перевіркою того, що саме відбулося у Маковичах, займались працівники обласного управління сільського господарства. Тодішній його начальник Вадим Науменко повідомив першого заступника голови облдержадміністрації Віталія Зарембу та голову Турійської райдержадміністрації Богдана Шибу, що «факти порушень статуту господарства мали місце». Здавалося б, справедливість ось-ось переможе. Але у районних можновладців був свій «підхід». Через місяць Андрію Іщуку прийшла зовсім інша відповідь, за підписом помічника голови райдержадміністрації Петра Бубіна, у якій чорним по білому було написано, що порушень під час проведення зборів уповноважених не встановлено, про що свідчить протокол зборів. Районними клерками навіть вносилась пропозиція притягнути до відповідальності ініціативну групу селян, в тому числі Іщука, «за втручання у справи господарства, підбурювання людей, створення нездорової обстановки». Як би там не було, але Мацьоха почав головувати, а Іщук - добиватися того, щоб правоохоронні органи провели об’єктивне розслідування за фактом зникнення з колгоспної комори 600 тонн зерна. Нестачу виявили під час ревізії працівники КРУ ще за часів головування у Маковичах Василя Давидюка. Зрозуміло, що новообраний голова Віктор Мацьоха брати на себе викрадене зерно просто відмовився. Поступили так: крупну недостачу взяли на баланс колгоспу, який, відразу реформувавшись у КСП, її списав. Принаймні, так розповів мені Віктор Володимирович. Кримінальну справу правоохоронці спустили на гальмах. За зникнення 600 тонн зерна так ніхто й не відповів. Зате цього року, як стверджує Андрій Іщук, коли він їхав велосипедом до машин, які у селі скуповували картоплю, його побив Мацьоха разом із своїми родичами. Побили нібито за отих 600 тонн зерна. Іщук написав скаргу в міліцію, але звідти відповіли, що складу злочину з боку голови господарства немає і йому слід звертатися до суду. У газеті «Волинь» за 1998 рік повідомлялося, що у колгоспі «Слава» Турійського району зникли фінансові документи, які могли пролити світло на пропажу 600 тонн зерна, колгоспного майна та коней. «Які саме документи? - перепитує мене Віктор Мацьоха. - На 600 тонн зерна, яке розікрали, зрозуміло, що документів немає.» До речі, бухгалтером господарства, як тоді при Давидюку, так і зараз працює Ніна Мацьоха - дружина теперішнього голови, і кому як не їй знати всі документальні таємниці «зернової справи». Можна було б ще запитати у джипа, який стояв у грязюці біля контори, але автомобілі говорити не вміють... Правдолюбство дорого коштувало Андрію Іщуку. У квітні 1995 року за ініціативою саме Віктора Мацьохи правління прийняло рішення автоматично виводити з членів колгоспу тих колгоспників, які не працюють два місяці без поважних причин. Причому загальні збори, за словами самого Віктора Володимировича, затвердили дане «волевиявлення» лише у 1996 році. Грубо порушуючи чинне законодавство та статут господарства, правління ще у грудні 1995 року звільнило Іщука з колгоспу. Але до відома Андрія Тихоновича поставили тільки наприкінці квітня 1996 року, виславши йому по пошті трудову книжку. Якщо ж є прогули, то повинні бути й відповідні стягнення. Однак ніяких доган Іщук не отримував і не міг їх отримати, бо весь цей час здійснював догляд за хворою матір’ю, про що є відповідні документи. Коли у Маковичах почали видавали сертифікати на земельний пай, то Іщуку відмовили. У районному відділі земельних ресурсів сказали, що він виведений з членів колгоспу відповідно до протоколу правління від 18 квітня 1995 року. Втім, довідка архівного відділу Турійської райдержадміністрації вказує, що у даному протоколі дані про виведення Іщука з членів колгоспу... відсутні. Андрій Тихонович побував на особистому прийомі у прокурора області, де розповів про своє незаконне звільнення з роботи та зловживання посадових осіб господарства. Незабаром з обласної прокуратури Андрію Іщуку прийшла дивна відповідь: «Відповідно до рішення зборів уповноважених від 6 лютого 1996 року вас виключено з КСП «Слава». Підстав для опротестування даного рішення не вбачається.» Чи дійсно обласною прокуратурою проводилась перевірка - невідомо, оскільки в Іщука ніяких пояснень ніхто не відбирав. Чиновники різних рівнів вже й самі заплуталися в тому, коли і головне — яким чином Іщука було виведено з членів колгоспу. З обласної прокуратури Андрій Тихонович зберігає дві відповіді: згідно з однією, він виведений з колгоспу 1 грудня 1995 року, а відповідно до іншої - з 6 лютого 1996 року. Віктор Мацьоха стверджує, що з 15 лютого 1997 року. Проте, районний відділ земельних ресурсів вказує «свою» дату - 18 квітня 1995 року. Як це все розуміти? Чи не забрехалися посадовці? Наполегливий у своїй правоті Андрій Іщук довів у суді, що його ніхто з членів ні колгоспу, ані КСП не мав права виводити, тим більше «6 лютого 1996 року». Про це свідчить і архівна виписка. Віктор Мацьоха, очевидно, свідомо не видавав Іщуку відповідних документів для звернення до суду. Як наслідок, Андрій Тихонович пропустив строк позовної давності. Вже у січні 2000 року на зборах колективу господарства була оголошена ліквідація КСП. До речі, при боргах - 805 тисяч гривень. Ініціативна група селян (однодумців Іщука) звернулась із скаргою до Президента України Леоніда Кучми. Тоді у Маковичі виїхав тодішній начальник обласного управління сільського господарства Вадим Науменко. Приїзд обласного керівника не міг не вплинути на «верхівку» господарства: КСП «Слава» не ліквідували, а реорганізували у сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) з однойменною назвою. У той же час тривала судова тяганина по розгляду позовних вимог Іщука, який добивався свого поновлення на роботі. Іщук поскаржився в обласний суд, і звідти голові Турійського районного суду Григорію Бешті вказали оперативно розглянути цю справу. Але Мацьоха з’являтися на судове засідання не поспішав. Іщук каже, що у районному управлінні юстиції йому сказали: «Мацьоха здав печатку КСП у травні 2000 року, хоча печатку СВК отримав ще у березні». Побачивши явні порушення законодавства, суддя Євгенія Дорошук задовольнила позов Іщука. Але як його тепер взяти на роботу в колгосп, якщо замість нього у Маковичах утворилося вже два кооперативи: «Воля» та «Слава» (останнім керує Віктор Мацьоха)? До речі, між господарствами відразу спалахнув конфлікт. Селяни ніяк не могли поділити дві спільні скирти соломи, які залишилися від КСП. Як каже Мацьоха, представники «Волі» почали розтягувати солому, тоді він змушений був припинити свавілля. Іщук та інші селяни стверджують, що Мацьоха намагався спалити підводи з соломою, але люди не дали цього зробити. Нібито хтось вдарив Віктора Володимировича вилами по руках, а він вихопив пістолет і почав стріляти вгору. Як говорять, потім голова кооперативу «Слава» вдарив пістолетом Івана Мельничука та Дмитра Поліщука. Обидва з травмами звернулись в лікарню, але міліція справу «зам’яла». А історія про те, як у Маковичах ділили землю, варта того, щоб бути занесеною до підручників з проведення земельної реформи, щоправда, у розділ правового нігілізму. «Накрутили» працівники районного відділу земельних ресурсів, які у дванадцяти сертифікатах забули вказати, що паї селянам виділяються із земель запасу. Помилка, на перший погляд, ніби невелика, але неприємностей жителям сільради вона завдала великих. До числа тих, кого «підставили» районні землевпорядники, на своє нещастя, потрапив і Андрій Іщук. У червні 2000 року Маковичівська сільська рада відмовила йому виділити пай в натурі на місцевості згідно з сертифі-катом. Натомість Андрію Тихоновичу повідомили, що він має право на земельну частку, яка перебуває у колективній власності КСП «Слава», розміром 4,7 умовних кадастрових гектара. Після того, як обурений Іщук звернувся до суду, сільська рада виділила йому земельну частку з резервного фонду в 15 кілометрах від Макович, біля іншого села. Іщук вже вкотре пішов за захистом до суду, який його справедливі вимоги підтримав. Але й по сьогодні він не може отримати землю в натурі біля свого села, як не може добитися й свідоцтва на майновий пай, хоч має на нього право. Не може отримати державного акта на землю і дружина Андрія Тихоновича, страждають у селі від тяганини із землею, яку затіяло місцеве чиновництво, їхні односельчани. І доки так буде тривати - невідомо. Ярослав ГАВРИЛЮК.
