Селяни налаштовані на радикальні кроки і готові виступити з акціями протесту, аби зберегти вітчизняного виробника, а відтак і виробництво якісної продукції для споживача
Тема закупівельних цін на молоко і м’ясо, а також надмірного імпорту сільгосппродукції до України набуває все більшої гостроти. За словами аграріїв, вони втомилися писати листи і звернення до керівництва держави і «вести битву» не тільки за урожай, а й за ціни, повернення ПДВ, виплату дотацій і таке інше. Селяни налаштовані на радикальні кроки і готові виступити з акціями протесту, аби зберегти вітчизняного виробника, а відтак і виробництво якісної продукції для споживача. Якщо проблему не вирішити зараз, стверджують аграрії, завтра на тваринницькій галузі та й на українському сільгоспвиробництві можна поставити хрест
Олена ДУДКЕВИЧ
НЕМА ДОТАЦІЇ – ОДНІ ЗБИТКИ Для сільгоспвиробників, що здають на переробку молоко і м’ясо, передбачена пільга у вигляді дотацій. Відповідно до порядку обліку та використання коштів сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами за реалізовану ними молочну і м’ясну продукцію, у повному обсязі має спрямовуватися виключно на виплату дотацій сільгоспвиробникам, у яких вони купують молоко і м’ясо. Однак переробники постанову Кабміну трактують на свій лад. - Вони у ту ціну, що нам платять, “заганяють” дотацію, хоча мали б на договірну ціну нараховувати 23 відсотки, пояснює керівник ПСП ім. Шевченка Андрій Турак. - У результаті виходить, що яловичину, собівартість якої 13,90 гривні, Шепетівський м’ясокомбінат без ПДВ і дотацій купує у мене по 6 гривень 92 копійки. Зараз вирізаю теляток, бо кожен день їхнього утримання несе господарству колосальні збитки. На кожному кілограмові втрачаю 4 гривні. Вже два місяці жодної голови не ставлю на відгодівлю. Переробники диктують нам ціну, а самі завалені імпортним м’ясом. Молочні продукти до нас везуть з Білорусі, м’ясо — з Польщі. Дехто обурюється, що ковбаса сьогодні по сто гривень. Час уже розібратися, у чиїй кишені осідають гроші, якщо наше м’ясо купують по 7 гривень, а в магазині на продукцію ціни зашкалюють. Виходить, що у цій ситуації податковими преференціями користуються виключно переробники. А вся сутність підтримки сільгоспвиробників просто нівелюється і призводить тваринницьку галузь до збитковості. Із цього приводу і Рада сільгоспвиробників області, і головне управління агропромислового розвитку ініціювали наради, на яких розглядали питання виплат дотацій сільгоспвиробникам, повернення їм ПДВ. Однак до вирішення проблем іще далеко. А жити і працювати селянам треба сьогодні. - На “Ковельмолоко” заявили, що проплату за молоко відстрочують на три місяці, “Галичина” – на два, а що ж робити нам? – обурюється голова Ради сільгоспвиробників області Анатолій Никонюк. – Хто нам відмінить проплати до Пенсійного фонду, сплату по рахунках за енергоносії, кредити? Як бути із зарплатами? Найбільше, що обурює у цій ситуації агровиробників, що представники молокопереробних підприємств заявляють, що можуть взагалі відмовитися від молока і готові перейти на виробництво цільномолочної продукції із сухого молока, або ж завозити сировину з Білорусі чи Польщі. Ймовірно, що незабаром у магазинах купуватимемо молоко, в якому справжнього молока і не буде. Збути худобу на м’ясо сьогодні теж стає доволі проблематично. - Єдине, що ми можемо зробити у цій ситуації, - каже заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Сергій Кочкін, - це найближчим часом запросити на Волинь розробників постанови, яка регулює виплату дотацій сільгоспвиробникам, а також представників податкової служби, контрольно-ревізійного управління, і нехай вони розкажуть, як на практиці має реалізовуватися ця постанова і хто має контролювати рух дотаційних коштів. ІМПОРТНЕ М’ЯСО І МОЛОКО З БОЧКИ Нещодавно громадські організації агропромислового комплексу звернулися до керівників держави з вимогою покласти край завезенню з-за кордону низькосортної продукції тваринництва. За словами голови Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підпри-ємств Юрія Карасика, на кінець травня в Україну було імпортовано 158,4 тисячі тонн м’яса і субпродуктів, що суттєво ускладнило збут худоби, передусім свиней, на внутрішньому ринку. Водночас у державі ухвалюються нічим не вмотивовані рішення – видано ліцензії на завезення з-за кордону 3974,6 тисячі тонн свинини, м’яса та харчових субпродуктів, свійської птиці, сала, жиру та інше. Це дворічна (!) потреба внутрішнього споживчого ринку. Найстрашніше те, що до України завозять переважно обрізки свинини, субпродукти, каркаси, а не м’ясо в тушах, напівтушах, четвертинах. Україна перетворюється на світовий смітник, де м’ясний непотріб скуповують наші споживачі. Усе це завдає колосальної шкоди вітчизняним виробникам і практично витісняє їх з ринку, а Україну ставить у повну залежність від закордону. Потурання імпортерам сьогодні дасть можливість нагодувати українців дешевим, однак далеко не якісним м’ясом. Але що буде завтра, коли не стане власного виробника? Чомусь цими питаннями владці не переймаються. На свій лад вирішити молочні проблеми береться прем’єр Юлія Тимошенко. Уряд пропонує повернутися у 70-80-ті роки минулого століття, коли мешканцям міст молоко продавали з бочок. Хто оплатить досить-таки оригінальні експерименти Кабміну і куди вони нас заведуть? Наразі прем’єрка веде переговори по закупці в Україну японських молоковозів з холодильниками, хоч в Україні є власне підприємство, яке випускає подібну техніку. Згодом до нас мають завезти ще й міні-комбайни для первинної переробки молока. - Я не розумію, - каже директор приватно-орендного сільгосппідприємства “Русь” (Горохівський район) Роман Притулюк, - чому у наших керівників голови завернуті тільки на імпорт. Адже ми теж можемо виробляти ту саму продукцію. Тільки вони нас навіть технікою вітчизняною забезпечити не можуть. Дожилися вже до того, що навіть української борони не робимо. Загалом на підтримку агропромислового сектора у нинішньому році передбачено у 2,5 раза менше бюджетних коштів, ніж торік. А якщо говорити про тваринництво, то у 9 разів. Насправді ж за півроку господарства не отримали жодної копійки. - Щоб врятувати банки, держава знайшла 9,5 мільярда гривень. Чому ж не рятують сьогодні село? – обурюється керівник господарства “Дружба” Турійського району, депутат обласної ради Дмитро Камельчук. – Давайте скликати позачергову сесію обласної ради, запрошувати усіх волинських депутатів Верховної Ради, запрошувати прем’єра й інформувати їх. Може, вони не знають, що робиться на селі?.. Час створювати оперативний штаб порятунку вітчизняного товаровиробника. До акцій протесту великотоварні господарства закликають і фермерів, і одноосібників, адже останні перебувають не в кращому становищі. Як приклад, наводять сусідів-поляків. Коли дешеве українське зерно пішло до Польщі, тамтешні виробники повисипали його на колії і в такий спосіб достукалися до своїх урядовців. Наскільки дієвими будуть акції протесту наших виробників, спрогнозувати важко. Зрозуміло одне: їх терпінням далі зловживати не можна. На фото: Перед телекамерами наші чиновники завжди "добре дбають" про село.
