ПРОСТИ І ПОМИЛУЙ

Так називається вистава за п’єсою Миколи Кузьо, прем’єра якої відбулася в обласному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.
Перед виставою до присутніх звернувся директор театру Богдан Береза. Він схвильовано мовив про трагічні події, які чинилися 70 літ тому на теренах України, — страшний голодомор, по суті геноцид українського народу з боку правлячої верхівки тодішнього сталінського режиму. Вистава — це данина шани і пам’яті мільйонам померлих українців у ці страшні часи, це у певній мірі наша спокута за безпам’ятство, за те, що ми довгий час мовчали про цю страшну трагедію українського народу.
Як наголосив автор п’єси Микола Кузьо, він не випадково назвав її “Прости і помилуй”. Ця вистава — як прощення перед нашими дідами, батьками, перед тими, кого страшний режим звів у могилу.
Глядачі (до речі, зал був повним) перенеслися у минулі роки на сім десятиліть, коли голодомор косив і молодих, і літніх людей, і дітей, коли українці, гарні господарі, пухли з голоду, божеволіли, а режим славословив батька Сталіна.
З повним правом можна сказати, що кожна роль, кожна творча робота вистави — то згусток болю і пам’яті про ті страшні часи. Глядачі щиро і тепло, з сльозами на очах приймали заслужених артистів України Ольгу Осіюк, Миколу Ярошенка, Олександра Якимчука, Марину Яриш, їх колег Тамару Лаптєву, Світлану Органісту, Павла Гарбуза, Адама Даценка. І хоч присутні в залі знали, що вини акторів у тому немає, своїм презирством наділяли вони Людку (артистка Тетяна Холковська), Капу (артистка Катерина Шпак), Хвата (заслужений артист України Анатолій Романюк), Висовеня (артист Олег Топилко), Прищепу (артист Анатолій Мельничук), Хорика (артист Руслан Джусь). Їх герої у цій виставі або були споглядачами, або творили беззаконня на догоду владі.
Постановку вистави здійснив режисер Олександр Сугак, художник-постановник Сергій Ридванецький, художник по костюмах Наталія Ридванецька, хореографія Олексія Яриша, а музичне оформлення — Миколи Гнатюка.