«Я не бачу сліз, але чую їх у голосі»: волинська рятувальниця понад 20 років дарує надію в найстрашніші миті

Її голос – перший, що чують люди, які потрапили у біду. Спокійний, упевнений, точний, він надає надію людям і координує дії рятувальників.

Про це пише Головне управління ДСНС України у Волинській області.

За час повномасштабного вторгнення Тетяна неодноразово координувала дії рятувальних підрозділів, передавала життєво важливу інформацію під час обстрілів, фіксувала повідомлення про вибухи й руйнування.

«Я не бачу сліз, але чую їх у голосі. Не відчуваю диму, але знаю, як діяти швидко і чітко. Найважче — коли в пожежах чи в надзвичайних ситуаціях є жертви. Це морально виснажує, — ділиться Тетяна. — Але найбільше гріє душу момент, коли знаєш: твоя робота врятувала чиєсь життя».

Професійний шлях Тетяни розпочався ще у 1998 році з посади радіотелефоністки. Навчання, атестація, роки служби. Сьогодні вона досвідчена фахівчиня, якій довіряють, на яку рівняються колеги.

Тетяна Анатоліївна представниця офіцерської династії. Її бабуся була співробітницею органів внутрішніх справ. Батько понад 18 років сумлінно ніс службу на різних, в тому числі керівних посадах Управління пожежної охорони області. Сьогодні шлях дідуся та мами продовжує син, який служить начальником караулу, та сестра, яка гідно працює в лавах ДСНС.

«Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе» — цей батьківський девіз став і її життєвим орієнтиром.

Разом з чоловіком Русланом, Тетяна виховує ще двох чарівних донечок Ольгу та Софію, знаходячи баланс між професією та сімейним життям.

«Сімейні цінності — це взаємоповага й підтримка рідних, бути прикладом для своїх дітей. Це те, що допомагає мені триматися й повертатися на зміну з новими силами», — каже рятувальниця.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: 50 військових на тюльпановому полі: «Волинська Голландія» приймала захисників (Фото).