Чому в росії так багато покірного «м’яса»?

Щодня захисники України «відмінусовують» 1000–1500 загарбників. Проте ці гігантські втрати не зупиняють підданих кремлівського фюрера – вони продовжують підписувати контракти і йдуть штурмувати чергову посадку чи руїни українського села.

Наші захисники з передової розповідають про випадки, коли в «м’ясний  штурм» відправляють солдат на милицях і вони покірно йдуть на вірну смерть.

При цьому росія примудряється ще й гордитись цим нескінченним «конвеєром смерті». На оприлюдненому нещодавно відео зустрічі путіна із вдовами та матерями ліквідованих солдатів, жінки… дякували йому за вбитих рідних і обіцяли виростити «справжніми воїнами» ще й своїх дітей. А путін із диявольською посмішкою подякував їм за «ваших мальчіков».

На цю тему висловився оператор БпЛА ОШБ «Арей» Віталій із позивним Панама під час інтерв’ю виданню «Цензор.НЕТ».

– росія проводить «м’ясні штурми», не шкодуючи солдат. Нещодавно командир «Рарогу» Хасан  розказував мені, що був вражений, коли побачив на штурмі російського піхотинця на милицях. Чи були такі моменти, які вас дивували? – запитала Панаму журналістка Ольга Москалюк.

– До речі, такі історії часто бувають. У росіян є й підрозділи інвалідів. Ми на Курщині різного встигли надивитися. Там були роти «300-х»

Не хоче солдат копати, може прийти командир і показово розстріляти за це.

(поранених. – Ред.), які сиділи в окопах без постачання води, їжі й  нормального боєкомплекту. Але вони все одно тримали ту зону для того, щоб інші більш-менш цілі штурмовики могли використовувати цей сектор як плацдарм для подальших наступальних дій. Таке зборище понівечених росіян, які пили воду з калюж, а деякі й перепливали крижану річку, тікаючи назад. Певне, доходили до такого відчаю. Причому робили це в сніг та мороз.

Також у нашому секторі був випадок, як вони добили свого «300-го», який до нас добу практично повз. Хотів здатися у полон.

– Як добили? Дроном?

– Так, скидом його добили. Цей епізод був зафільмований (11 січня цього року у пресі з’явилася інформація, що на Курщині українська аеророзвідка помітила російського військового з перебитою ногою, який жестами показував, що хоче здатися в полон. Пілоти Сил оборони вказували йому шлях, куди повзти, навіть скидали воду, ліки та цигарки. Коли він майже дістався українських позицій, росіяни його вбили. – Авт.).

– Хлопці часто розказують, як у росіян працюють загороджувальні загони.

– Це правда. Наприклад, не хоче солдат копати, може прийти командир і показово розстріляти за це. Ми зустрічали такі історії у ворожих перехопленнях ще з 2023 року.

– Вони відомі своїм нелюдським ставленням і до нас, і до своїх…

– Це взагалі дуже дивне зборище істот. Я пам’ятаю ще з Ягідного (окуповане село на Чернігівщині, де рашисти влаштували «концтабір» у підвалі для місцевих жителів. – Ред.), що про них розказували люди. Покрали все взуття, включно із тапками, цупили нижню білизну, різали, ніяк не чистячи, худобу, свиней, складали до ящиків. Важко описати цю всю фантасмагорію, зборище кадрів, і зрозуміти, що відбувається в їхніх головах з таким хаотичним набором елементів…

– Як нам бути в цій ситуації? Що ми маємо робити?

– Те, що й робимо. Ми доволі ще непогано справляємося. Могло бути набагато гірше… Поки ми маємо таку армію, як сьогодні, росіяни не доб’ються того, що вони хочуть. Тому й поставили перед собою задачу переграти цей момент політично. Побачимо, як буде. Кожен із нас має робити своє. Ми в цілому стоїмо на правильній позиції. Всі це розуміють. Наша задача – не зіскакувати з неї і максимально вкладатися. Це питання також стосується багатьох наших громадян, які чомусь думають, що ця війна – не їхня проблема. Важко усвідомлювати, чому ті, хто не хоче брати участь у захисті своєї країни, можуть мати рівноцінний вплив на формування її майбутнього. Ті, кому не байдуже, гинуть, а кому немає різниці – отримують нові можливості. Така-от країна можливостей і неможливостей водночас. Описати, скільки ми втратили крутих людей у цій війні, просто нереально. Не хочу, щоб це все було дарма, щоб люди забули ціну своєї щоденної ранкової теплої кави. 

P.S.: Друзі, для ефективного знищення ворога хлопці із ОШБ «Арей» потребують нашої підтримки.

Якщо маєте бажання та можливість допомогти, ось реквізити: 

Номер Монобанку: 5375 4112 0680 4861.

Конверт Приват: 5168752136231886.

Ольга МОСКАЛЮК, censor.net.

Читайте також: СБУ зірвала спробу підриву ТЦК руками підлітка.