Ми так захопились розмовою, що навіть запізнились у кіно.
Вечеря з іншою жінкою
Якось, після 12 років спільного життя, моя дружина сказала мені дещо несподіване: – Я хочу, щоб ти запросив іншу жінку на вечерю і в кіно. Я здивувався. Але вона пояснила: – Я тебе люблю. Та знаю, що є ще одна жінка, яка теж тебе щиро любить і хотіла б провести з тобою час
Йшлося про мою маму. Вона вже 19 років була вдовою. Але через роботу, домашні справи і трьох дітей я рідко знаходив час, аби відвідати її.
Того вечора я зателефонував мамі:
– Мам, я подумав, можливо, тобі буде приємно сходити зі мною в ресторан і кіно.
– Що трапилося? У вас усе в порядку? – одразу стривожено спитала вона.
Моя мама з тих людей, що при пізньому дзвінку завжди чекають поганих новин.
– Усе добре, мам. Просто хочу провести з тобою вечір, – відповів я.
Вона помовчала, а потім сказала:
– Я давно про це мріяла...
У п’ятницю після роботи я поїхав по неї. Трохи нервував. Коли під’їхав до будинку, побачив, як вона чекає на мене біля дверей. У пальті, накинутому на плечі, з зачіскою й у сукні, яку вона берегла ще з ювілею їхнього з батьком подружнього життя.
– Я сказала подругам, що йду в ресторан із сином. Вони були вражені, – посміхнулася вона, сідаючи в авто.
Ми повечеряли в затишному ресторанчику. Вона тримала мене під руку, наче перша леді. Я читав їй меню – мамині очі вже бачили лише великий шрифт. А вона сиділа, посміхаючись з ностальгією.
– Колись я тобі читала меню, коли ти був малим, – сказала вона.
– Час відплатити добром за добро, – відповів я.
Вечеря була спокійна, тепла. Говорили про все – і про дрібниці, і про важливе. Ми так захопились розмовою, що навіть запізнились у кіно.
Наступного разу я запрошу тебе. І рахунок – мій.
Коли привіз її додому, вона сказала:
– Наступного разу я запрошу тебе. І рахунок – мій.
– Домовились, – усміхнувся я.
– Як пройшов вечір? – запитала мене дружина, коли я повернувся.
– Краще, ніж я очікував, – відповів я.
А вже через кілька днів мами не стало. Раптово. Я не встиг нічого більше для неї зробити…
Через кілька днів я отримав конверт. У ньому була квитанція з ресторану, де ми вечеряли. До неї додавалась записка:
«Я заздалегідь оплатила нашу другу вечерю. Не впевнена, що зможу ще раз повечеряти з тобою, але все ж... Сплатила за двох – за тебе і твою дружину. Не знаю, як пояснити тобі, що значила для мене та вечеря. Сину, я тебе дуже люблю».
Бережіть своїх батьків! Вони – єдині, хто любить вас безумовно, радіє вашим перемогам і тихо боліє вашим болем. Пам’ятайте про них не лише у свята. Бо одного дня може стати надто пізно...
