Військовий після відпустки у Києві звернувся до Зеленського

Командир взводу безпілотних авіаційних комплексів 13-ї бригади оперативного призначення НГУ «Хартія» та засновник Київської школи девелопменту Ігор Райков поділився своїми спостереженнями під час відпустки у Києві та закликав суспільство і владу до справедливої мобілізації та ротації.

Подаємо його допис на сторінці у Facebook:

«Добігла кінця чергова відпустка і я поїхав за залишком пригод свого третього літа війни.

В передостанній день з дітьми, діалог з молодшим сином:

- «Тато, а ти можеш не їхати?? Або на день чи два ще затриматись?

- «Не можу, сину. Не можу»

- «Тато, а чому не можна тих, хто зараз тут з нами по вулицях гуляє, відправити на фронт, а всіх вас повернути в Київ на відпочинок?».

… Питання логічне. Але я не знайшов відповіді…

Бо побачив, як Київ розслабився.

Вранці. Якийсь тип на вході на вокзал, що йшов позаду мене, побачивши рамку металодетектору сказав: «о.. а я і забіл, што у нас ваєннає палаженіє». Мама в потязі на весь вагон включає своїм дітям фіксіків. Все це гарна демонстрація.

Війна далеко. «Майже як АТО», лиш обстріли заважають спати.

Так, бачив в місті поодиноких ветеранів на відпочинку, таких же, як я. Бачив ветеранів-ампутантів, які намагаються інтегруватись в цивільне життя. Але це одинці.

Загальний вайб міста - «на чілі». Головне в кінці допису з фото про те, як живеш своє краще життя дописати «Дякую ЗСУ за…».

Біля військоматів порожньо. На вулицях немає патрулів, які ходили б щось у когось перевіряли. Немає перевірок на дорогах.

Купа економічно заброньованих вільно перетинають кордон, їздять на відпочинок. На ринку вільно продаються ТОВки з правом бронювання. Вакансії на сайтах з пошуку роботи рясніють оголошеннями з бронюванням. В кавʼярнях купа типу-військових із серйозними званнями, які за 10-12К $ перевелись в різні силові структури імітувати військову діяльність.

Місто за мільярди грн будує не потрібні зараз дороги та розвʼязки. Натомість шкільні укриття, які фінансувало UNICEF - зупинені, бо не на часі. Напевно, місту не цікаво дофінансувати. Всюди схемки-темки. Vero Vero (читай Vino e Cucina, Bigoli, Fenix, Frou Frou і тд) заповнені «тіпами з тьолочками» на Gelandewagen 2025 року. Всі поголовно розмовляють мовою окупанта.

Ніхто нікого не мобілізує. Якісь поодинокі випадки та історії. Та й то, це ті, що потрапили в поле зору поліції у комендантську годину.

І це норм. Для мирного часу.

Але не для військового. Коли саме існування держави під загрозою.

До жодного з цивільних у мене немає претензій. Завжди, якщо є можливість відтягнути момент із складним вибором, людина відтягне. Така її природа.

Мене ніхто не примушував. Я мав таку саму можливість загубитись десь в місті і емоційно дистанціюватись від війни, виправдовуючи себе триманням «економічного фронту». Стати до лав - мій особистий вибір. Але я не обирав стати кріпаком. Або, як писала Аліна Михайлова - бути програним в карти. Я розраховував, що поки є енергія та ресурс добровольців, держава розробить дієвий механізм мобілізації, за яким у кожного чоловіка призовного віку буде своя черга. І тоді у мене не буде питань, чому всі ці спортивні типочки ходять по кавʼярнях, а мобілізують лиш мужиків за 50.

Я вважаю, що модель, за якою я міг би рік воювати, пів року бути вдома, займатись бізнесом, приділяти час дітям та дружині, потім знову рік на війні, потім знову пів року вдома і так далі, є настільки сталою та дієвою, що ворог здувся би одразу, як ми би це прийняли, бо таку націю не перемогти. Де воюють всі і не «ну ще трохи, ще два-три тижні/місяці/роки», а нон-стоп. Де війна є такою ж складовою життя у чоловіків, як робота чи спортзал.

Але такий спосіб ведення війни потребує втричі більше людей, ніж задіяно в обороні зараз. Щоб поки інші на ротації в цивільному житті, між своїми річними БРками, на фронті було кому захищати державу.

Коли я їхав на війну мій старший син був зростом 140 см, зараз - 167. Цих 27 см життя пройшли без мене. Багато дітей вже ніколи не зможуть побачити своїх батьків.

СЗЧ не лише через поганих командирів, СЗЧ - через нерозуміння мобілізованими термінів служби.

Пане Президенте, прийміть нарешті справедливий закон про терміни військової служби та ротацію. Поверніть гідність у бажання цивільного мобілізуватись, поверніть повагу до діючих військових та ветеранів.

Шановна частина свідомого суспільства, з акціями на підтримку НАБУ та САП - вийшло круто, по-справжньому. А давайте так само, тільки за терміни служби та справедливу ротацію, щоб не тільки я, а й кожний новобранець мав відповідь для своїх дітей.

АПД:

Друзі, важливе уточнення: допис не про ДЕмобілізацію, а про безперервну справедливу ДОмобілізацію, задля забезпечення нормальної ротації тих, хто на фронті».