Материнське серце не йде на пенсію… Історія на вечір

Те, на що ми нарікаємо – її однакові історії, постійні тривоги, турбота, яка колись здавалася надмірною, – насправді є знаками любові, що так і не навчилася відходити.

Мама не перестає любити, коли діти виростають.

Вона просто починає любити тихіше.

Ковтає образи, виправдовує неповагу, залишається поруч навіть тоді, коли її присутність ніхто не помічає.

Деякі матері старіють у тиші.

Несуть біль, який не вони створили.

Оберігають рани, що ніколи не були їхніми.

Віддають себе без залишку – і навіть не просять, щоб їх зрозуміли.

І лише коли її вже немає, з’являються вибачення.

Квіти стають дорогими.

Сльози – показними.

А любов перетворюється на жаль.

Та любов ніколи не була призначена для одного останнього дня.

Вона створена для звичайних ранків.

Для терпіння в дрібницях.

Для вміння слухати, не поспішаючи піти.

Не відкладайте ніжність «на потім».

Якщо мама ще поруч – оберіть її сьогодні.

Сядьте поряд.

Візьміть за руку.

Дайте їй відчути, що її люблять – поки вона ще може це відчути.

Марія МРІЯ, zyttia.org.